Предстоятель РПЦ Кіріл із серпня офіційно не згадує про митрополита Тульчинського та Брацлавського Іонафана, який чекає на апеляційний суд по низці звинувачень. Аналізуючи потужну публічну кампанію, яку пов’язують у медіа з Російської православною церквою, можна припустити, що у Москві більш схвильовані втратою Києво-Печерської лаври, ніж вірогідністю того, що окремі керівники єпархій опиняться за ґратами через порушення Кримінального кодексу України та підтримку «руського миру». Попри сподівання на те, що «своїх не кидаємо», російські церковники не поспішають допомагати ієрарху, який завжди вважав себе частиною РПЦ.

Зазначимо, у Вінницькому апеляційному суді на 26 грудня призначено до розгляду апеляційну скаргу по справі митрополита Іонафана (Анатолія Єлецьких). Невинуватість підзахисного адвокати Сергій Рибак, Євгеній Чорний та Ігор Чудовський мають доводити о 10:30.

Раніше Вінницький міськсуд виніс вирок керуючому Тульчинської єпархії УПЦ МП– 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна за виправдовування, визнання правомірним та заперечення збройної агресії Росії проти України та глорифікацію його учасників. Наразі митрополит перебуває під нічним домашнім арештом.

Він позбавлений українського громадянства, але без погодження у державними органами проводить служби. Це є порушенням українського законодавства.

На сайті Тульчинської єпархії 7 грудня опубліковано матеріал, в якому цитується підтримка митрополиту Іонафана з боку представників низки церков. Предстоятель Єрусалимської церкви Феофіл написав, що його молитви спрямовані на укріплення митрополита Тульчинського.

Предстоятель Албанської Православної церкви Анастосій навіть записав Іонафана до «мучеників». Процитуємо його лист російською, як наводить його Тульчинська єпархії:

«Мысленно и молитвенно непрестанно пребываем с Вами, чтобы, присоединяясь к лику новомучеников, Вы тоже перенесли нынешнее нелепое преследование так, как подобает православному христианину: «… в Духе Святом, в слове истины, в силе Божией… мы неизвестны, но нас узнают; нас почитают умершими, но вот, мы живы; нас наказывают, но мы не умираем» (2 Кор. 6:6-9)».

Патріарх Сербський Порфирій написав про підтримку. Патріарх Коптський Тавадрос ІІ направив протест до посольства, адже вважає, що духовенство не має бути залучено до політичних процесів. А ще наприкінці серпня про підтримку заявив Маланкарський каталікос (Індія) Василій Мар Фома.

Однак, патріарх Кіріл лише на початку серпня заявив, що митрополита Іонафана засудили «за заклики до єдності Русі», і нібито забув про священика, якого особисто посвячував у 1978 році, коли обіймав посаду ректора Ленинградської духовної академії, рукопоклав у сан ієромонаха.  

Серпнева заява настоятеля РПЦ опублікована на сайті Московської патріархії.

Значна частина православних церков підконтрольна Москві. На прохання з Росії тамтешні предстоятелі можуть надсилати листи підтримки. Навіть у тих листах звертаються не до судів. Абстрактна форма може означати, що звернення адресоване і до РПЦ.

Патріархи чудово розуміють, що саме у Москві можуть відшукати дієві засоби вирішення питання, а саме домовитися про обмін засудженого українським судом митрополита на, скажімо, полонених. І таких прецедентів було достатньо. Однак, схоже, у Кіріла не поспішають відмовлятись від теми «переслідувань» Іонафана. Або тульчинський митрополит потрапив у немилість, або не вважають за потрібне годувати 73-річного «ієрарха на покої», адже керувати єпархією у Росії йому не дадуть.