Na Парижі

П’ять найцікавіших дерев’яних церков Вінниччини: яку красу залишили місцеві зодчі

Новини Вінниці / П’ять найцікавіших дерев’яних церков Вінниччини: яку красу залишили місцеві зодчі
На території України збереглися понад 2500 дерев'яних церков, більше, ніж будь-де у світі. У 2013 році 16 дерев'яних храмів Карпатського регіону було занесено до списку світової спадщини ЮНЕСКО, вісім з них розташовані в Україні, а інші вісім – теж українські (лемківські) у Польщі. На Вінниччині нараховується десятки дерев’яних храмів, створених у різні часи. Деякі з них сміливо можна вважати окрасою краю.

На території України збереглися понад 2500 дерев'яних церков, більше, ніж будь-де у світі. У 2013 році 16 дерев'яних храмів Карпатського регіону було занесено до списку світової спадщини ЮНЕСКО, вісім з них розташовані в Україні, а інші вісім – теж українські (лемківські) у Польщі. На Вінниччині нараховується десятки дерев’яних храмів, створених у різні часи. Деякі з них сміливо можна вважати окрасою краю. 

З карантином іншого сенсу має поняття внутрішнього туризму. Зокрема, на Вінниччині. Окрім «подільських Мальдивів» вінничани згадали, що неподалік міста розташовані інші дивовижні кар’єри з озерами – у Глухівцях та Іванові. Дерев’яні церкви Вінниччини поступаються карпатським у «розкрутці» та відрізняються стилем, проте їхня відмінність у подільському колориті та витонченості.

Як стверджують фахівці, для Поділля типовою є трьохверха церква з високими основними зрубами та восьмикутниками на них. Характерною рисою подільських церков є вертикальна обшивка дошками, ґонтовий верх, «опасання» та ґаночок при вході.

Подільська церква завжди стояла на просторому місці, посередині міста чи села. Будували всі церкви за однаковим планом: у вигляді поздовжнього хреста, з урізаними бічними сторонами. Верх церкви складали три бані, з яких середня була вища. Від бань вниз до половини стін церкви йшов стрімкий ґонтовий дах.

Навколо церкви ставили штахети для огорожі. Церковне подвір'я обсаджували липами. Навпроти головних дверей церкви, стояла вежа з дзвонами, покрита ґонтом. В давні часи біля церков були цвинтарі. На другій стороні дороги на тій же площі, навпроти церкви стояла корчма…

Слід згадати, що у селі Мала Ростовка Оратівського району місцевий фермер  Микола Мотузюк взявся відновлювати старовинну Покровську дерев’яну церкву, споруджену у 1776 році. Паралельно з цим у селі Лозова Шаргородського району нещодавно місцевим священником було розібрано побудований в 1700-1702 роках Покровський храм, хоча дерев’яна будівля мала статус пам’ятки національного значення.

Хоча визначити, які з дерев’яних храмів найкращі, доволі складно, у кожного є свої цікава історія, можна сказати, що деякі незвичні, тому, не тільки на свята, а й у будні мають привабити тих, кому цікава досконалість і колорит.

Почнемо з «родзинки» Вінниці – Свято-Миколаївського храму, розташованого на Старому місті. Микільську церкву називають найдавнішою у місті. Храм на цьому місці існував щонайменше з ХVI сторіччя. Нинішню церкву почали будувати у 1746 році в стилі українського бароко.

Церква тризрубна, трибанна, «з опасанням» (відкритою галереєю), на кам'яному підмурку, поставлена з дубових брусів. Церква розташована, як і усі українські церкви в напрямку з заходу на схід. Усі три церковні зруби в плані восьмигранні. До західного зрубу прибудований прямокутний притвір. Бабинець всередині поєднаний з центральною частиною за допомогою широкої арки. Підлога центрального зрубу вища за підлогу в бабинці. Церковні бані всередині церкви зведені за формою шатра, а ззовні мають заокруглення. Кожний зруб представляє самостійну вежу, яка має три яруси. Церква обшальована поздовжніми дошками, пофарбованими ззовні та всередині в блакитний колір.

Чотирикутна, покрита пірамідальним чотиригранним дахом дзвіниця побудована як і в типових церквах українського типу, окремо від церкви.

Як доїхати? З центру міста пішки через Староміський міст або маршруткою до площі Наливайка.

Майже поруч з Вінницею – у «передмісті» села Приборівка Липовецького району знаходиться невеличке село Косаківці. Його перлиною є місцева двокупольна церква Іоанна Богослова. Вона відносно молода. Будівництво розпочалося в 1902 році, а у 1915 розпочалися богослужіння. Проте будівля є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Дістатися до села ї його перлини не складно. З Вінниці у бік Турбова йдуть маршрутки. Село розташоване в 23 кілометрах від центру міста та неподалік від траси.

У селі Немія поблизу Могилева-Подільського розташовано деревяний храм Святої Параскеви Сербської. Його теж вважають пам’ятником дерев’яного подільського зодчества.

За переказами в селі жив поміщик – пан Маєвський, у якого була дочка, що була німою від народження. Сільські діти не хотіли знатися з хворою дівчинкою і часто з неї насміхалися. Бідна дитина не витримала такого до себе ставлення і втопилася у річці, що протікала через село.

Відтоді річка отримала назву Немійка, а село – Немія (на честь німої дівчинки). Батько, пан Маєвський, не міг змиритися зі смертю дочки і вирішив спокутувати її гріх, побудувавши в селі храм. Він прийняв православ'я і збудував у 1775-му біля місця її загибелі церкву в ім'я святої Параскеви. Церкву побудували з дуба і ясеня у стилі українського бароко, з окремою дзвіницею з оборонним призначенням, адже поруч проходив торговий, він же і військовий Волоський шлях. На косяку широких із скошеними верхніми вуглами дверей, що вбудовані з бокової сторони притвору є традиційний напис, який свідчить: «Сей храм Господень сооружися року Божия 1775».

До речі, в Свято-Параскевінському храмі вінчався письменник Михайло Старицький, автор «За двома зайцями». 

Церква розташована неподалік від залізничного вокзалу міста.

У передмісті селища Тростянець розташоване село Велика Стратіївка. Місцева церква має майже класичну історію. Храм Різдва Богородиці збудовано у 1774 році. Це була маленька дерев’яна триверха церква. Її розібрали у 1882-му. Нова церква збудована в 1873–82 роках. Вона дерев’яна на кам’яному фундаменті, одноверха, разом з дзвіницею, середня частина – восьмигранна.

Село розташоване на схід від райцентру, з яким майже злилося. 

NaПарижі не зміг не згадати про дерев’яну церкву у Луці-Мелешківській поруч з Вінницею. У минулому році вона опинилася у вирії «церковних воєн», коли більшість селян бачили цей храм у ПЦУ, але меншість із групою підтримки на чолі зі священником не погоджувалися із передачею «майна» від УПЦ МП. Через протистояння у поліції відкрили навіть кілька кримінальних проваджень. Хоча юридично церква має належати громаді ПЦУ, її утримують прихильники Московського патріархату. 

Проте мова не про конфесії. Храм Преображення Господнього – це пам’ятник архітектури, який включений у список «Перлини Поділля». Дерев'яний одноверхий храм збудований у 1896 році на місці церкви, яка тут стояла з 1760 року.

Особливістями лучанської церкви вважаються зовнішній вигляд і місце розташування. За «стилістикою» храм нагадує руський стиль (як у часи Русі), який здається дещо казковим. Як і у Косаківці, дивлячись на храм, згадуються казки з дитинства. Додає колориту розташування на схилі пагорба в затишному парку з озерцем.

Лука-Мелешківська хоча і є центром однойменної ОТГ, але фактично приміське село, через яке йде увесь транспорт у бік Тиврова. Церква поруч з магістраллю.

Сподобалася стаття? Розкажи про неї