Невеличке село Гопчиця, що у Погребищенському районі, може стати «туристично-культурною Меккою» для любителів вимерлих тварин, зокрема носорогів. Хоча на Вінниччині поки ще немає прикладів, коли тварини, рештки яких випадково знаходили, прокладали згодом туристичний маршрут до населеного пункту, але часи змінюються…
Як зазначається на сайті села, в Гопчиці на глиняному кар’єрі знайшли, ймовірно, кістки шерстистого носорога. Хоча для точного визначення потрібно проводити ще додаткові дослідження та експертизи.
За словами доктора наук, професора Чернівецького національного університету Богдана Рідуша, який спеціалізується на археології та палеогеографії, усі три кістки належать носорогу. З ним погоджуються й інші науковці з Національного науково-природничого музею НАН України в Києві та Державного природознавчого музею НАН України у Львові.
Ймовірний вік рештків – 25-18 тисяч років. Спершу знахідку розцінили, як рештки мамонта. Однак науковці доводять інше.
«Кістка мамонта має іншу морфологію і рази в три більша. Дуже важливо провести там додаткове обстеження, бо наявність кількох кісток може вказувати на цінне місцезнаходження викопної фауни, а може й стоянки. Якщо там знайдено декілька цілих кісток від однієї тварини, то майже гарантовано десь поруч лежить (чи лежав) цілий чи частковий скелет тварини, з черепом», - впевнений професор.
Б. Рідуш впевнений, що усі три кістки – носорога.
«Гомілкова, ліктьова і якась із запястних. Кістки залягали у жовтому лесі (це така пилувата пориста порода), ймовірно, віком 25-18 тис.р.т. Тож носоріг найбільш ймовірно – шерстистий. Знизу залягає червонуватий пісок, значно давніший. Потрібно збирати всі кістки, які там трапляються, включно з дрібними, а також дивитись чи немає розколотих кременів чи інших каменів», - переконаний фахівець.
Наразі знахідка зберігається у народному музеї історії села Гопчиця. Про знахідку вже повідомили десятки ЗМІ. В селі вже зрозуміли, як фактично отримали ту «родзинку», яка з часом може стати туристично привабливою.
Можливо, варто ще змінити герб села, додавши до існуючих елементів носорога, подати проекти про створення «локації» з реліктовою твариною, випустити буклети з носорогом, а далі з’явиться інвестор, який вкладатиме кошти у розбудову ідеї популяризації села, відомого своїм носорогом. Поки що це виглядає фантастично, але підключивши ентузіастів, задум можна реалізувати. І тоді Гопчиця з часом стане «туристичною Меккою», кому цікаві волохаті носороги.
«В цих місцях й раніше знаходили кістки, але люди не придавали їм значення, бо думали, що це рештки свійських тварин. Дуже прикро, що люди на свій розсуд вирішують, що з ними робити, а не звертаються до фахівців. На жаль, ми втрачаємо нашу історію, наше минуле. Цінні знахідки люди просто викидають, як сміття, хоча вони можуть стати вагомим підгрунтям для науки і нових відкриттів. Саме вони можуть розповісти, що відбувалось на нашій землі тисячі, а то й мільйони років тому”, – пояснює директор музею Михайло Петренко.
Носоріг мав два роги з кератину на голові, передній більший метра завдовжки, менший розміщувався поміж очей. Тварина мала товсте довге хутро, маленькі вуха, короткі товсті кінцівки, і загалом мала кремезне тіло. На наскельних малюнках можна побачити широку темну смугу на хутрі між передніми та задніми лапами.
Вчені вважають, що волохатий носоріг використовував свої роги задля піднімання снігу, щоб дістатись до рослин, які він вживав у їжу взимку. Також вважають, що він використовував свої роги для оборони та залицяння.
Зовнішній вигляд волохатого носорога довгий час був відомий тільки з доісторичних наскельних малюнків у печерах, поки не було знайдено повністю збережений зразок (не вистачало лише частини хутра і копита) в смоляний ямі в шарах глинистих пісковиків поблизу Старуні в Україні (тепер село Івано-Франківської області). Цей зразок зберігається у музеї в польському Кракові.
