Через карантинні обмеження у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї знайомлять з історією краю завдяки Facebook. Зокрема нагадують про найбільш загадкове та майже не досліджене найперше городище у межах Вінниці, яке існувало у скіфську добу та часи розквіту князівської Русі.

Мова йде про невеличке, але чудово укріплене поселення на березі Південного Бугу поблизу сучасного Сабарова, яке нині «захоплене» лісом. Додамо, що не існує письмових згадок про це ранньосередньовічне містечко, тому немає навіть припущень, як його називали мешканці. З початку досліджень називають «Сабарівським городищем» за чисто географічною ознакою.   

«З трьох сторін городище оточене складною системою валів і ровів. Висота зовнішнього валу досягає місцями 3 м, глибина рову ще плюс 2,5 м, тож укріплення виглядають дуже солідно. В середині городища є ще три вали висотою від 0,5 м до 2 м. В південній частині протікає невеличкий струмок, який також захищений з півдня двома рядами валів. Загальні розміри укріплень – 640 на 300 м», - пишуть музейники.

У закладі розповідають про окремі сторінки історії досліджень. Так, вперше городище описав Юхим Сіцинський в «Археологічній карті Подільської губернії» 1901 р. У музеї зазначають, що масштабні розкопки на пам’ятці ніколи не проводились, але там кілька разів закладались шурфи (невеличкі розкопи, які потрібні археологам щоб охарактеризувати культурний шар).

«У 1946 р. розвідку з шурфуванням на городищі проводила експедиція Інституту археології АН України та Інституту історії матеріальної культури АН СРСР, яку очолював Михайло Артамонов. Цікаво, що шурфуванням саме Сабарівського городища керував відомий науковець і поет Лев Миколайович Гумільов (той, що син Анни Ахматової та Миколи Гумільова), який був у складі експедиції. Тоді на пам’ятці було закладено 5 шурфів. Вдруге, озброєні лопатами археологи побували на Сабарівському городищі у 2005 р. Тоді 9 шурфів було закладено Археологічною експедицією Інституту археології НАН України під керівництвом Лариси Іванівни Виногродської», - нагадують автори публікації.

Слід додати, що ще у 2017-му Лариса Виногродська згадувала про це городище із сумом, адже вважає, що розкопки могли б виявити багато цікавого з історії давнього населення краю, але наразі немає зацікавленості в них.

«Завдяки вказаним роботам знаємо, що найбільш імовірним часом створення пам’ятки є 6-4 ст. до н.е., період раннього залізного віку. Знахідки цього етапу життя городища представлені чорно-коричневим ліпним посудом та античним червонолаковим посудом. У давньоруський час укріплення були повторно використані, про що свідчать знахідки гончарної кераміки 10-12 ст.», - пояснюють у музеї.

Тому можна сміливо говорити про те, що найдавніше поселення у межах Вінниці чекає на своїх дослідників.