Поетеса Людмила Дворніцька – тотально незряча людина. Але інвалідність не заважає членкині Вінницької обласної організації Українського товариства сліпих активно займатися творчістю.

Як повідомляє пресслужба Вінницької обласної організації УТОС, торік Людмила Дворніцька видала свою першу поетичну збірку «Світ любові моєї». У грудні минулого року написала черговий романтичний вірш «Forever». А на початку січня на слова іншого вірша Людмили Дворніцької «Диво» зняли відеокліп.

«Вчитель музики із Браїлова Леонід Тодосюк написав музику на слова з мого віршу «Диво». Він же і виконує цю пісню (під баян). У вірші йдеться про мою онучку, семирічну Крістіну», – розповіла Людмила Дворніцька.     

Поетеса мешкає в селі Медведівка Махнівської громади. Закінчила Вінницьке музичне училище імені М.Д.Леонтовича. Працювала вчителем в музичній школі села Комсомольське (нині – Махнівка).

Людмила Дворніцька - учасниця Всеукраїнських фестивалів творчості людей з обмеженими можливостями: у Києві, Каневі, Вінниці, Житомирі, Бердичеві, Самборі тощо. Переможниця фестів «На крилах натхнення», «Багряна осінь на Поділлі», Всеукраїнського огляду-конкурсу (в номінації «Інтимна лірика»).

«Переважно сама читаю власні поезії зі сцени. Це в основному духовна, пейзажна, інтимна лірика. Іноді мої вірші використовують композитори та музичні виконавці. Приміром, незрячий композитор Олександр Войтко написав музику на мій вірш «Щоби знав, як тебе я люблю». А його дружина Оксана Войтко виконує цей романс зі сцени», - каже Людмила Дворніцька.  

Вірш «FOREVER»

Замітає сліди наших зустрічей жалість до себе

і шепоче мені,  що розлука спалила мости.

Тільки знає душа:  Бог послав мені янгола з неба.

У земному житті мій посланець небесний - це ти.

Туга змила дощем запашні акварелі осінні,

забілів горизонт вдалині вітражами зими.

Тільки вірить любов: одне одному будем спасінням

і щасливу весну вже удвох намалюємо ми.

Відігрію тебе сонцем ніжності, мріями, снами,

молитвами зірок я до серця твого припаду.

Стрепенеться душа, перекине веселку між нами,

і по тому містку я до тебе, єдиний, прийду.