Na Парижі

Геннадій Вацак: “Раніше на Вінниччині у кожному районі випікали хліб, мали власний маслозавод. Людей забезпечували свіжими продуктами і роботою. Я це буду відроджувати!”

Новини Вінниці / Геннадій Вацак: “Раніше на Вінниччині у кожному районі випікали хліб, мали власний маслозавод. Людей забезпечували свіжими продуктами і роботою. Я це буду відроджувати!”
У той час, коли деякі бізнесмени зайняли вичікувальну позицію, щоб зрозуміти, якими стануть майбутні розклади на політичному небосхилі, засновник Кондитерського Дому «Вацак» Геннадій Вацак започатковує відразу кілька нових проєктів.

У той час, коли деякі бізнесмени зайняли вичікувальну позицію, щоб зрозуміти, якими стануть майбутні розклади на політичному небосхилі, засновник Кондитерського Дому «Вацак» Геннадій Вацак започатковує відразу кілька нових проєктів. Він планує розширити виробництво солодощів, а також налагодити виготовлення асфальту та бетонних виробів, аби поступово забезпечити Вінниччину якісними дорогами. Більш того, Геннадій Анатолійович переконаний, що заради комфорту мешканців, необхідно у кожному районі створювати малі підприємства з випічки хліба, виробництва ковбас та молочних продуктів. І він вже має певні напрацювання для реалізації цих задумів.

 

«Наш продукт не відрізняється за смаковими якостями від італійського, а от коштує у 2,5 раза дешевше»

- Пане Геннадію, розкажіть про себе. Про що мріяли у дитинстві та чи здійснилися ці мрії?

- Школярем хотів вступити до Суворовського училища. Наше покоління виросло на кінострічках про військові подвиги, армію, тому мріяв служити у десантних військах. Але батьки вирішили, що не варто відпускати мене у 15 років до Львова чи ще далі, тож порадили вступити у Могилів-Подільське медичне училище.

Я послухався, закінчив заклад з червоним дипломом. Далась взнаки звичка добре вчитися, але, відверто кажучи, розумів, що медицина мене не приваблює. Оскільки батьки переконували вступати до медичного університету, я пройшов вступну кампанію, склав іспити. На щастя, не вистачило одного балу.

Так сталося, що майже за місяць після «провалу» на вступних екзаменах, розвалився СРСР. Я почав шукати себе. Отже, хоч дитяча мрія не збулася, але я вважаю, що знайшов себе у промисловості. Це мені подобається. Більш того, ми всією родиною займаємося виробництвом. І молодший син вже попередив, що, отримавши диплом, працюватиме з нами.

- Вас називають одним з найуспішніших бізнесменів Вінниччини. Незабаром Ви розширите солодке виробництво. Вважаєте, що попит на солодощі зростатиме?

- Наразі на український ринок велику частку продукції завозять з-за кордону – від морозива до цукерок. І чималі кошти ми сплачуємо за імпорт, за той продукт, який можемо виробляти самі.

У 2010 році я був у Барселоні. Мене вразило те, що у місті сотні кондитерських крамничок. Як з’ясувалося, саме Барселона посідає перше місце в Європі за власним виробництвом кондитерки, а 90% солодкої продукції містянам постачають саме місцеві виробники.

Аналогічно чинять у Парижі. Французькі пекарі круасани роблять виключно з вітчизняних інгредієнтів і відмовляють імпортерам… Загалом у всіх країнах Європи захищають свій ринок від імпорту. Це гідний приклад. Ми також маємо захищати своє, українське!

Збільшуючи асортимент кондитерської продукції, ми намагатимемось заповнювати існуючі ніші. Я переконаний, що важливо пропонувати якісний продукт, на який вже є попит. Кожний підприємець здатний проаналізувати ринок, аби з’ясувати, що саме цікавить громадян, а потім запропонувати товар власного виробництва належної якості за прийнятною ціною.

Із розширенням нашого виробництва, ми відразу створимо додаткові робочі місця, і надалі збільшуватимемо їхню кількість.

За 18 років існування нашого підприємства, кожного року ми щось будуємо. Перший кондитерський об’єкт ми орендували, а потім почали його добудовувати. А вже новий – робимо на перспективу, щоб потім лише закуповувати додаткове сучасне обладнання для нових видів продукції та розширювати штат працівників. У нас чимало планів, де задіюватимемо промисловий та сільськогосподарський ресурс багатьох районів Вінниччини. Тож роботи вистачить на всіх.

- Далеко не всі види іноземної кондитерки нам до смаку…

- Тому починаємо з невеликих партій і вивчаємо реакцію споживачів. Для прикладу: у нас полюбляють звичайні сушки, а от солоні – ні. Деякі види продукції знаходять покупця. У такому випадку ми вивчаємо технологію. Наприклад, побували на підприємстві, де виробляють італійський кекс панеттоне, дізналися у наших партнерів всі технологічні тонкощі та вже самі приступили до його виготовлення. Ви знаєте, наш продукт не відрізняється за смаковими якостями від італійського, а от коштує у 2,5 раза дешевше імпортованого! Таким чином, наш панеттоне став доступнішим для споживача.

Будуючи новий кондитерський об’єкт, ми досконало вивчаємо місцевий ринок, хочемо максимально його наповнити українською продукцією, щоб залишити кошти в державі та надати нові робочі місця. В пріоритет кладемо залучення до співпраці місцевих виробників, приміром по молоку чи яйцях. Таким чином виробники будуть зацікавлені в реалізації своєї продукції, особливо без посередників, а це сприятиме формуванню конкурентного ціноутворення, вигідного в першу чергу для виробників та селян.

 

«Тільки будівництво заводів, фабрик є базисом розвитку нашого краю»

- Окрім прибуткового виробництва, необхідно піклуватися про соціальну складову. Згодні, що проблема навіть повернення заробітчан є комплексною?

- Звісно. На мою думку, економіку України може підняти лише вітчизняне виробництво. Виробник має бути налаштований на те, щоб дати гідну зарплату та забезпечити повним соціальним пакетом. Наприклад, на наших підприємствах працівники офіційно працевлаштовані, створені комфортні умови праці, цілодобово працює наша медична служба, яка опікується станом здоров’я працівників.

Зараз ми шукаємо варіант, як забезпечити їх медичною страховкою на будь-які випадки життя. Я переконаний, що це конче потрібно. Хочемо, щоб у разі хвороби людина, звертаючись до лікарні, розуміла, що страховий поліс покриє хірургічне втручання будь-якої складності та терапевтичне лікування. Тому, я вважаю, що це конче потрібно зробити, аби люди мали таку парасольку на випадок хвороб.

Як казав Генрі Форд, щоб людина гарно працювала і почувалася комфортно, потрібне житло, гідна заробітна плата, щоб могла відпочивати та сплачувати за навчання дітей, а також мала медичне страхування. Це актуально і сьогодні.  

У 2021 році  планую розпочати програму з будівництва доступного житла від Кондитерського Дому «Вацак» для наших працівників, надавати їм вигідний житловий кредит або можливість розстрочки.

Ми стикаємося із проблемою відсутності кадрів. Люди масово виїхали за кордон. Більшість із заробітчан збирають гроші, щоб придбати житло собі чи дітям. Запропонувавши гідну заробітну плату в Україні, більшість повернеться додому. Тобто маємо створити умови, щоби вони не шукали кращої долі по світах. Це для мене пріоритет.

Взагалі, я переконаний, що тільки будівництво заводів та фабрик є базисом розвитку нашого краю, і це стане комплексним рішенням багатьох загальнодержавних проблем.

- Уряд вперше за часів незалежної України започаткував програму з будівництва та ремонту доріг. Для півдня Вінниччини ця тема є актуальною. Окрім кондитерського виробництва,  Ви запустили асфальтобетонний завод. Скільки років потрібно, аби відновити, приміром, дороги у Могилів-Подільському районі?

- Завод планується до здачі в експлуатацію через 2-3 тижні. Це сучасне підприємство, яке зроблено за усіма стандартами. З містянами ми започаткували програму асфальтування спільним коштом, на кшталт співфінансування у Вінниці, коли частину коштів збирають місцеві мешканці, а частину інвестує моя родина.

Для нашого регіону планується постачати асфальт за собівартістю. Це внесок нашої родини у розвиток краю, де живемо. Скільки років потрібно на відновлення всього шляхового покриття району, важко відповісти. Обсяги робіт надто великі. Важливо, що започатковуємо механізм якісного асфальтування, без нашого прибутку. А за рахунок цього ми виконаємо більшу протяжність доріг. 

 

«Благодійністю моя сім’я займається 18 років, піклуючись про земляків»

- Заради чого Ви балотуєтеся у народні депутати: захисту власного бізнесу, через моду чи є інші мотиви?

- У 2014 році в мене були великі шанси «пройти» у Верховну Раду. Відмовився я через те, що балотувався мій земляк. Я зрадів, як виробник, який більше знається на питаннях розвитку промисловості. Тоді я вважав, що із земляком в два рази легше вдасться розвивати місто. Зараз я дотримуюся іншої думки, бо для регіону мало що зроблено, – це перше, а друге – хочу залучити по максимуму інвестицій у наші райони.

З керівниками районів та громад я вже обговорював деякі власні думки щодо економічного розвитку. Маю на увазі будівництво нових виробничих потужностей – ферм, птахофабрик, молокозаводів та потужностей з випікання хліба.

Знаєте, останнім часом я багато їжджу південними районами, інколи в мене запитують, а чому ми не випікаємо хліб. Це свідчить про те, що є проблеми з доставкою свіжого хліба. Я вважаю, хліб не повинні привозити за 150 кілометрів, а мають виготовляти місцеві підприємці, випікати хліб на місці, вночі, щоб зранку свіжим подавати в магазини. Як це робимо ми зі своєю продукцією: виготовили і одразу доправляємо в магазини.

Раніше у кожному районі були свої невеликі підприємства з переробки молока, випікання хліба та виробництва ковбас. Там працювали місцеві мешканці, а район був забезпечений якісною і свіжою продукцією. Чому б це не відновити?

- Про розвиток виробництва говорять десятиріччями. У чому суть Вашого «рецепту»?

- Щоб відродити виробництво, потрібно надати місцевому бізнесу впевненість у завтрашньому дні. Погодьтесь, багато бізнесменів складають кошти у панчоху, тому що не знають, чого завтра чекати. Сподіваються, що потім з тією панчохою поїдуть. Так не повинно бути. Я ж переконаний, що нам немає куди їхати…

Хочу зробити так, аби у підприємців була впевненість у завтрашньому дні і розуміння, що кожна копійка, вкладена ними, буде застрахована державою. Якщо бізнесмен вкладає кошти, платить податки, то держава має гарантувати безпеку бізнесу від перешкод, тиску та зазіхань.

Із забезпеченням гарантій, ми зможемо налагодити потужне вітчизняне виробництво, а маючи його, зовнішні запозичення будуть вторинними. Ми і без них станемо успішною країною, де зручно і комфортно.

- На Вашу думку, парламентар має насамперед піклуватися про округ, де обирався, чи дбати про впровадження нових законів?

- Коли люди віддають голос, вони думають не про те, як депутат збирається працювати у Раді, а що він пропонує округу. На кожній зустрічі я чую від людей про їхні «маленькі» проблеми. Якщо депутат не зміг вирішити принаймні більшість питань, які турбують виборців, то, я вважаю, що він не впорався, не виправдав довіри і йому не має чого повертатися до народу, який його обирав.

Часто народні депутати починають звітувати і пригадують, за які закони вони голосували чи розробляли. Більшість людей не розуміє цього, їм важливіше, аби після їх звернення депутат допоміг, знайшов шляхи для поліпшення комфорту пересічного українця. І той закон, за який він проголосував, зробив життя громадян кращим.

Деякі політики обіцяють зменшити тарифи. Так, вони завеликі. Але я вважаю, що перш за все треба акцентувати увагу на збільшенні доходів наших співгромадян.

- До реєстрації кандидатом Вами започатковано ряд цікавих соціальних проєктів, які впроваджені у кількох районах Вінницької області. Я маю на увазі проведення офтальмологічного обстеження безпосередньо у сільській місцевості, адже літні люди не завжди мають змогу поїхати до районної лікарні...

- Благодійністю моя сім’я займається 18 років, піклуючись про земляків.  Це – наш моральний обов’язок перед людьми, і це, повірте, не пафосні слова.

Якщо тобі Господь допомагає, ти повинен ділитися з іншими – таке моє переконання і мій принцип, яким я керуюся в житті. За цим принципом я і впроваджую вже багато років різні соціальні програми.

З останніх – доброчинна акція «Бачити краще».  Коли літнім людям важко доїхати до райцентру, а проблеми із зором є, то треба фахівця з усім необхідним сучасним діагностичним обладнанням довезти до пацієнта. Тож ми і направили лікарів-офтальмологів на села, вони обстежували людей, призначали окуляри. Все безкоштовно.

Минулого року була інша програма: з мамологічного обстеження жінок бюджетної сфери з метою профілактики раку грудей.

Щороку реалізуємо різні проєкти. Приміром, є соціальні проєкти для дітей "Здійсни мрію". Ми здійснюємо мрії дітей з малозабезпечених сімей, сиріт, дітей учасників АТО. Два роки поспіль організовуємо поїздки до аквапарку міста Хмельницького, до Парку світлової ілюмінації, що в Могилеві-Подільському. З початку цього року, виконуючи дитячі бажання, стали органі-зовувати пізнавальні поїздки до краєзнавчого музею, Центру витинанки, проводимо екскурсії Кондитерським Домом тощо. 

Загалом зазначу, що моя сім’я займається благодійністю впродовж усієї своєї діяльності. Такою є наша філософія. Ми щороку робимо подарунки, які ніяким чином не пов’язані з виборами. Ми робимо площі, сквери, фонтани, дитячі майданчики, дороги, організовуємо дитячі поїздки та екскурсії. І так було завжди!

У Могилеві-Подільському до цього звикли, сподіваюся, що звикнуть і в інших південних районах Вінниччини. Всі, хто має бажання та можливості робити добрі справи на благо людей і громад, можуть продовжити започатковані мною проєкти, або розпочати власні.

Сподобалася стаття? Розкажи про неї