Na Парижі

Юрій Косюк: "Не чекайте дива, Україна не стане багатою через ринок землі. Інвестувати вигідніше в Польщу, українці їдуть туди"

Новини Вінниці / Юрій Косюк: "Не чекайте дива, Україна не стане багатою через ринок землі. Інвестувати вигідніше в Польщу, українці їдуть туди"
Мільярдер Юрій Косюк – власник найбільшого аграрного бізнесу в Україні. Його структури орендують понад 300 тисяч гектарів землі.

Мільярдер Юрій Косюк – власник найбільшого аграрного бізнесу в Україні. Його структури орендують понад 300 тисяч гектарів землі. Для Вінниччини його МХП є одним з найбільших роботодавців та інвесторів. Окрім існуючих підприємств, саме МХП планував будувати у Гнівані, що поруч з Вінницєю, потужне виробництво по преробці кукурудзи. Натомість нині бізнесмен каже про інше. У його планах - підприємнцтво в Європі та на Близькому Сході. На Вінниччині ж заморожено проєкти по розвитку птахівництва.

Косюк був фігурантом гучного скандалу про виділення урядом Володимира Гройсмана державних дотацій для капітального будівництва ряду великих компаній, в тому числі МХП ("Миронівський хлібопродукт"). У 2014-му Косюк розглядався на пост міністра оборони, президент Порошенко запропонував йому посаду першого заступника глави АП, але незабаром між ними виник конфлікт. Косюк розповів, як в 2014-му вимагав замінити начальника Генштабу Віктора Муженко на генерала Валерія Фролова, і як запросив та привіз грузинських реформаторів своїм літаком для участі в реформі НАБУ. Загалом, інтерв'ю вийшло про ринок землі і про політику.

РИНОК ЗЕМЛІ

- МХП - один з найбільших орендарів землі в Україні, близько 300 тисяч гектарів, який ефект, з вашої точки зору, дасть нашій економіці відкриття ринку землі?

- Не чекайте дива - Україна не стане раптово багатою через ринкок землі. Якісь гроші надійдуть, але далеко не відразу, буде добре, якщо за перші два-три роки зайде хоча б 5-6 млрд доларів в економіку, але і ці кошти в основному отримає не бюджет. Ринок, безумовно, потрібен. Але ми нічого видатного не зробимо - ми просто наздоженемо в цьому плані сусідів, зробимо те, що в Росії, Молдові, Польщі та в усіх інших наших сусідніх країнах зробили 20-30 років тому, і вже пішли далеко вперед.

- Є побоювання, що олігархи, мільярдери, такі, як ви, скуплять всі вільні земельні площі в найкоротші терміни, і будуть створені величезні аграрні холдинги, у фермерів не буде шансів будувати своє господарство.

- Це неправда, ніхто не скупить землю, крім тих, хто зараз на ній вже працює. У світі за гроші і за інвестиції велика конкуренція. І якщо хтось говорить, що все скуплять, то потрібно прийти в великі американські інвестфонди і подивитися, як стоять в черзі компанії, які хочуть презентувати себе цим фондам, щоб вони в них інвестували гроші. Там як в МакДональдсі на касу. Я кредитуюсь на Заході, і повірте - наша земля сама по собі нікому там не цікава. Я в це не вірю.

Землю куплять тоді, коли західні інвестори побачать по звітності українських компаній, яка прибутковість інвестицій, як вона захищена. Земля - ​​неліквідне вкладення, і не варто сподіватися на зростання цін, краще купити золото, купити нафту, купити алмази, купити пакет "Фейсбук". Навіщо купувати землю, яка не заробляє гроші? Навіщо вкладати в Україну? Заради дешевої робочої сили? Ні, в такому випадку зараз вигідніше інвестувати в Польщу, українці їдуть туди.

- Але об'єктивно, наш чорнозем - величезна цінність, адже люди завжди будуть хотіти їсти, і завжди буде потрібна земля, щоб їх годувати.

- Божевільнаа ілюзія! Для західних інвесторів земля - ​​це всього-на-всього майданчик, де ростуть рослини з певною продуктивністю. У 21-му столітті в Саудівській Аравії на піску буде рости все ще краще. Сонце, дешева електрика, вода, добрива, і знімай два врожаї на рік, розумієте, яка рентабельність? Чорноземи два врожаю не дадуть! У Росії у МХП була земля в Воронежі, там метрові чорноземи. Але вона взагалі стала нецікава, ми пішли звідти, тому що це Росія з усіма її проблемами.

Це в минулу епоху до кінця 20-го століття, коли не було таких добрив, коли могли накрити морози і посуха, тоді важливо було мати чорнозем, ти за рахунок чорнозему витягав врожайність. А сьогодні вода і сонце - ось найважливіше.

- Тобто в перспективі країни Африки і Близького Сходу - найкращі агровиробники?

- Саудівська Аравія буде в перспективі одним з найбільших виробників аграрної продукції в світі.

- Як іноземні інвестори дивляться на ринок землі, на перші місяці нової влади президента Зеленського? Чого чекають?

- Інвестори песимістичні. Іноземні інвестори йдуть тільки туди, де бачать довіру національного інвестора до своєї держави.

Нам треба, щоб у нас працювали всі ті правила для інвесторів, які вони вже зараз отримують в сусідній Європі, але у нас повинно бути все-таки трохи вигідніше, щоб побудувати свої конкурентні переваги в світі. В агросекторі - це глибока переробка і створення нових продуктів харчування. Якщо Україна побудує переробку 30 мільйонів тонн зерна, то отримаємо 100% зростання ВВП країни, а у нас зараз мріють про жалюгідні 4% зростання. Зерно треба переробляти в тваринні протеїни, а ці протеїни - в готові продукти, молоко, молочні продукти, м'ясо, м'ясні продукти, всілякі цукри, глюкози, фруктози, амінокислоти. Якщо ми будемо працювати по-старому, нас зметуть нові гравці, ми програємо.

- Хочете сказати, що якщо ми відстанемо технологічно, то навіть незважаючи на введення ринку наша земля може втрачати у вартості?

- Звісно. Ця історія нічим не відрізняється від нашої металургії, яка просто робить якісь чавунні чушки. 30 років тому це була ключова галузь економіки, ми були одними зі світових лідерів. Але минув час, металургія в світі здійснила технологічний ривок, а ми залишилися в минулому, глибокої переробки не побудували, торгуємо рудою і чушками, і продовжуємо відставати.

- Наскільки серйозним конкурентом в агробізнесі для нас є Росія?

- У Росії жахливий бізнес-клімат, абсолютне небажання бізнесу інвестувати в країну. Головним інвестором в Росії є держава. Там багато корупції і бюрократії, і російська економіка будуе стагнувати довго. Я не хочу, щоб Україна потрапила в таку історію.

"БУДУЄМО В ХОРВАТІЇ І СЛОВЕНІЇ, В УКРАЇНІ ПОКИ НЕ БУДУЄМО. 30 КРАЇН ВІДКРИЛИ НАМ РИНКИ"

- Чи зможе МХП розвиватися без дотацій Кабміну на агропромислове виробництво, які виділялися найбільшим підприємствам?

- Звісно! Сьогодні ми будуємо в Хорватії, Словенії та Саудівської Аравії, там, де МХП без всяких проблем отримує і дотації, і подяку за відкриття нових робочих місць, там, де держава надає бізнесу готові дороги і електромережі, дешеві кредити, сама оформляє тобі будь-які папери. В Україні нове поки не будуємо, дивимося на ситуацію, але готові продовжувати. Ось навіщо потрібні дотації - тому що в Україні сам інвестор повинен все будувати - всю місцеву інфраструктуру на порожньому місці, всі комунікації. Україна глобально неконкурентоспроможна в боротьбі за інвесторів. Дотації - це насправді інвестиції в модернізацію економіки, це прийнято в усьому світі.

Є люди, які придумали якісь історії, що МХП заробляє на дотаціях - це повна нісенітниця. МХП - це підприємство, де 1,5 мільярда доларів інвестицій тільки в один наш останній проект. Те, що люди називають дотаціями, це насправді компенсації за капітальними інвестиціями, які були введені в 2018-му році і працювали, на жаль, для нашої країни дуже недовго. І я вам гарантую - пройде істерія, прийде час, і наша держава знову поверне ці компенсації для інвесторів на розвиток промисловості в Україні. І скажуть спасибі ...

- Дякуєте Гройсману за допомогу МХП?

- Щоб створювати робочі місця в Україні, уряд Гройсмана прийняв розумну стратегію. Інвестору дали гроші, щоб зайти і будувати там, де більше ніхто нічим нам не допоможе.

В Америці одне робоче місце на новому підприємстві створює сумарно 9-10 робочих місць. В Україні це 3-4 робочих місця. Грубо кажучи, побудувавши в поле підприємство на 100 робочих місць, я створив в країні 300-400 нових робочих місць. Європейці видали нам спочатку квоту для експорту м'яса в 16 тисяч тонн на рік, а завдяки МХП і нашій роботі в Європі, нашим виставкам, конференціям, роботі з санепіднаглядом в різних країнах, постійному контролю якості, Україні збільшили квоту до 70 тисяч тонн на рік. Для всієї України, а не тільки для мене одного. І тепер українці отримали робочі місця, в нашу країну заходить валютна виручка, ми платимо в білу всі податки. І ви після цього вважаєте, що я зробив зло для країни?

- Але ви і так працюєте з прибутком, у вас особистий вертоліт, особистий корабель на Середземному морі, величезний будинок, навіщо вам дотації?

- У Євросоюзі підтримка агробізнесу на порядок вище, ніж у нас, але там такі питання ніхто не ставить, тому що люди вже зрозуміли, що таке будувати. На 100 доларів нової інвестиції при створенні виробництва в Хорватії я отримаю 50 доларів компенсації за те, що створив ці робочі місця. В Угорщині до 70. Польща за останні 15 років стала другою економікою Європи після Німеччини, за рахунок створення виробництв, для яких вони вербують працівників в Україні. Треба прив'язати бізнес до країни, держава повинна бути одним з співінвесторів і співгарантом цих інвестицій, хоча б у формі часткової компенсації інвестицій.

А будинок мій ріже очі критиків? Цей будинок створений руками українців і на території України. У мене немає вілли в Європі, квартир в Лондоні, Куршавелі, взагалі ніякої нерухомості за кордоном. Я вірю в Україну і сплачую великі податки. А є такі люди, які мене лають, але не вірять в Україну, і живуть, і платять податки там. Ганьбити свою країну, сидячи в Майамі або Москві -  це не любов, це зловтіха.

- За вашою логікою, держава зараз зобов'язана всім бізнесменам давати державну підтримку і компенсації.

- А чому ні? Давайте полетимо над Україною і побачимо скільки нових виробництв є в країні, і давайте пролетимо над Польщею - там, де все будується, і куди українці їдуть працювати. Якщо ми не хочемо утримати українців вдома, якщо не хочемо повернути, тоді держпідтримка не потрібна. Але якщо наша мета - зберегти країні робочі руки, треба допомагати бізнесу будувати, давати дотації.

Нерозумно говорити про держпідтримку капітального будівництва, як про втрачені для держави гроші - це ж не означає, що гроші дарують гроші, це означає, що держава допомагає вирости новій економіці, дає громадянам робочі місця. Зараз Саудівська Аравія хоче наростити виробництво птиці, і вони спочатку субсидували зерно. Зараз вони прийшли до нашої системи - будуть субсидіювати кілограм виробленої продукції для того, щоб Саудівська Аравія стала самодостатньою у виробництві курки - сьогодні у них імпорт 70%. Так ось саудівці будуть зараз пропонувати для створення нових виробництв так званий "soft-credit" - 20-річний безвідсотковий кредит, 75% від CAPEX.

- Наскільки трудомісткий процес - відкриття квот на експорт в великі країни Європи і Азії?

- Більше 30 країн відкрили свої ринки для продуктів з України при лобіюванні МХП. Просто так у нас м'ясо купувати ніхто не буде. Це проблема - переконати чиновників тієї країни, почати розмову. Потім вони приїжджають і дивляться на виробництво, наскільки можна довіряти друку локальних властей - ветеринарній, санітарній службі. З Китаєм ми, наприклад, працюємо 5 років. Європа відкривалася для України 7 або 8 років назад. І причому на базі МХП - це ми їх запрошували, переконували, показували своє виробництво, контроль якості. Так, і літають вони на моєму вертольоті, тому що дороги у нас ще далеко не скрізь нормальної якості. Корея відкрита, Японія відкрита, на черзі Китай. І зараз буде Британія. За організацію останнього форуму Україна-Британія МХП заплатив більше 500 тисяч фунтів стерлінгів. І такі форуми ми проводимо в кожній країні за свій рахунок, я витрачаю на це мільйони доларів, сам, країні це нічого не коштує. Зараз Україна стоїть в топ-20 учасників переговорів по новим торговим домовленостями з Британією. Там є ще Китай, є Америка. Завдяки нашій роботі сьогодні будь-яке українське підприємство може експортувати м'ясо, якщо воно підтверджується європейської сертифікацією, всередині тих квот, що відкрив МХП.

- Які суми ви отримали на дотації?

- Підтримка держави в 2018-му році у вигляді дотацій для МХП склала всього 40 мільйонів доларів - а МХП створила нове виробництво, а разом з ним 5000 нових робочих місць і додатково сплачених нових податків. І це дотепер працює, це не одноразова схема, це на довгі роки. Наші податки продовжують поповнювати бюджет, наші працівники залишаються в Україні, ми набираємо все нових і нових людей. Ладижинська фабрика МХП споживає електроенергії більше, ніж вся Вінницька область споживала до того, як ця фабрика була побудована!

Коли ми почали будувати фабрику в Ладижині, це місто займало одне з останніх місць у Вінницькій області по середній зарплаті і  одне з перших по рівню безробіття. Сьогодні Ладижин обійшов Вінницю по середній зарплаті, і ми притягли туди 4-5 тисяч людей з усієї України. Ми "забрали" тих, хто завтра б поїхав працювати в Польщу.

- Скільки часу діяв механізм дотацій?

- Один рік. Компенсації по будівництву працювали в 2018 році. З 2002-го по 2008-й - були компенсації на кілограм розведеного будь-якого виду м'яса, будь-якого виду молока. Потім до 2018 року нічого не було.

А тепер давайте згадаємо, з чого Україна починала в агробізнесі - коли стартував МХП, Україна була 4-м або 5-м імпортером курки в світі! Ми імпортували 400 тисяч тонн курки - пам'ятаєте "ніжки Буша"? Україна платила валюту, тому що свого м'яса ми не виробляли. Минуло якихось 20 років, і ми експортуємо 300 тисяч тонн, і найбільший експортер - МХП! Агросектор в кінці 90-х був 0. Тоді говорили про метал і вугілля, як про основні наповнювачі бюджету. Я сказав - подивіться на аграрний сектор, він буде головним. Сьогодні аграрний сектор - 37% експорту, більше ніж металургія.

Україна стала експортером, перестала ввозити продукти. Одне просте запитання - в 2002-му році МХП був номер 3 в українському птахівництві - вище була Гаврилівка, вище був Нікополь, за обсягом виробництва. Вони працювали в тих же умовах. Тільки сьогодні МХП в 11 разів більше, ніж Гаврилівка і в 15 разів більше, ніж Нікополь. Може, запитаємо, чому не інвестували гроші у виробництво? Правда в тому, що на 90% МХП виріс без всяких держдотацій, ми будуємося багато років, а нас поливають брудом.

- Євген Черняк, творець однієї з найбільших корпорацій, що виробляє алкоголь, записав з вами дуже позитивне інтерв'ю, але потім піддав нещадній критиці за отримання дотацій. Яке ваше ставлення до цієї історії?

- Завжди неприємно, коли людина тобі хоче сподобатися, говорить хороше в очі, тисне руку, а потім йде і за спиною поливає тебе брудом. Якби він це робив по-чесному, на програмі, то могла б бути цікава полеміка. Ринок горілки в Україні завжди наполовину в тіні, там сильний вплив мафії, виробники горілки працюють з державними спиртзаводами "Укрспирту", там найбільша корупція. І мене трохи здивувало, що людина, яка робила бізнес в таких умовах, раптом висунув претензії до компанії, яка працює не з бандитами, а в "білу", до компанії, яка привернула мільярди доларів в Україну, і за кожну копійку державних інвестицій ми з лишком розраховуємося розвитком інфраструктури та створенням нових робочих місць, що легко можна перевірити. Думаю, моєму опонентові варто було б говорити правду, і почати з себе, це було б по-чоловічому.

"Я ВИМАГАВ ЗАМІНУ МУЖЕНКО НА ФРОЛОВА І ПРИВІЗ ГРУЗИНСЬКИХ РЕФОРМАТОРІВ СВОЇМ ЛІТАКОМ ДЛЯ СТВОРЕННЯ НАБУ"

- Ваше ставлення до зміни влади і приходу Зеленського?

- Скажу так, Геракл чистив Авгієві стайні і водою змив наліт століть.

- Зеленський - Геракл?

- Ні, Геракл в даному випадку - це народ України. Новий президент - це всього лише лідер цього руху.

- А Петро Олексійович - це в вашій аналогії ...?

- Петро Олексійович - це, як останнє нашарування старих непотрібних речей.

- Як ви потрапили в 2014 році на посаду куратора силових структур - першого заступника голови Адміністрації Президента Порошенко?

- Дуже все просто - президент мене попросив йому допомогти, тому що у нього не вистачало людей. Він мене запросив на пост міністра оборони. Я говорив, що можу бути міністром фінансів або сільського господарства, але не міністром оборони. І тоді виникла ця позиція в Адміністрації Президента.

- Але керували силовиками ви дуже недовго. З чого почався ваш конфлікт з Порошенком?

- Коли президенту я сказав про Анатолія Даниленка в прокуратурі, про Кононенко, про Гранівському і їх діяльністт, то йому це дуже сильно не сподобалися. Йому не сподобалося, що я висловив свою позицію. І тоді я сказав, що тоді ми йдемо різними шляхами. Ви будуєте не ту країну, я вам не потрібен.

- Я пам'ятаю, як ви відмовилися від посади куратора силових структур на початку серпня, після скандалу з помилковими доповідями про взяття Саур-Могили. І ви виступили тоді за негайну відставку Муженко з поста начальника Генштабу і Гелетея з посади міністра оборони.

- Так, це було так, але це були деталі великого процесу. А головна проблема була навіть не міністр оборони  - начальник Генштабу. Головна проблема була та є ментальна - треба було правильно визначати цілі і шляхи їх досягнення. На жаль, президентство виявилося для Порошенко насамперед джерелом доходів, і саме через це він не будував інституції, не призначав самостійних людей, і намагався підміняти держуправління своїм мікроменеджментом. А я йшов допомагати людині, яка хотіла зробити країну кращою. Ось це світоглядна різниця.

- Ви вимагали на початку серпня 2014 го призначити генерал-лейтенанта Валерія Фролова на місце начальника Генштабу ЗСУ Віктора Муженко.

- Так, я наполегливо вимагав від президента прийняти таке рішення. Тому що мені доручив сам президент щось міняти в силовому блоці - і я зажадав інструменти. Я хотів, щоб керівники несли відповідальність, щоб для виконання конкретних завдань підбиралися компетентні люди. Але виявилося, що логіка інша, мої аргументи не були сприйняті. Що ж, якщо керівники мені не підкоряються, не виконують завдань і доручень і не здатні робити правильні висновки - значить керуйте ними самі. Ось за цією логікою я фактично і пішов з поста куратора силових структур, але формально табличка на кабінеті ще висіла кілька місяців.

- У чому проявлявся мікроменеджмент Порошенко?

- Я прийшов допомагати президенту, і мені, як менеджеру, потрібно було поставити задачу - куди йдемо, дати інструменти, і я сам придумаю, як досягти поставленої мети. А мікроменеджмент - "йди в ці двері, запитай то-то, якщо скаже це, то це, а якщо скаже то, то ось це". Це може робити людина з трьома класами освіти, не здатна міркувати.

- Розмова з Порошенком коли відбулася, і яка реакція у нього була?

- Через три місяці сказав. Тому що такий подразник, як я, йому там точно був не потрібен.

- Але це був не останній проєкт, яким ви займалися за дорученням Порошенка.

- Я курирував проєкт створення НАБУ за дорученням президента до самого призначення Артема Ситника. Це були наші зобов'язання перед Світовим банком, це була вимога наших міжнародних партнерів і це народжувалося ні від президента, а як результат тиску з різних сторін.

- Ви привезли великий грузинський десант в Україну для проведення реформ, кого саме?

- Так. Я привіз грузинських реформаторів своїм літаком - Давида Сакверелідзе, Зураба Адеішвілі, Георгія Вашадзе, який брав участь в тому числі в створенні Prozzoro. Ось вони і ще кілька людей писали цю історію у мене в приймальні в Адміністрації Президента, у мене в кабінеті. Я їх розглядав як людей, які свого часу трансформували Грузію, людей, які в Україні нікого не знають і ніяк не можуть бути замішані у жодних кумівських зв'язках. Тому запросив і зробив все, щоб їх поставити на високі пости в нашій владі. На жаль, не все вийшло. Пропонував Давида Сакварелідзе і потім Зураба Адеішвілі - вони абсолютно нетолерантні до корупції і вони ні з ким не пов'язані в Україні.

- Пам'ятаю, як ви дзвонили з питання роботи комісії з НАБУ - чи можна підтримати Сакварелідзе, але це було неможливо зробити, він не знав українську мову, а так було прописано в законі. Я відповів, що треба приймати правки в закон, час буd, але правки так і не внесли. Чому?

- Мені сподобалася ваш відповідь, що згідно із законом він повинен знати українську мову, а він не знає, і тому я його підтримувати не буду. Після цього я зрозумів, що президент не внесе правки, щоб призначити Сакварелідзе. Це йшло проти його тодішньої філософії. Йому потрібен був його особистий керівник НАБУ. Я знаю, що іншим людям він говорив - "НАБУ - це я".

- Це був останній політичний проєкт, за яким ви співпрацювали з Порошенком?

- Так. Хоча останній мій проєкт був глава Держприкордонслужби. Тоді я не дав провести дрібного корупціонера з Вінниці, відповідального за всю контрабанду по зеленці з Придністров'я, і ​​був призначений Назаренко - ветеран війни в Афганістані, кавалер Ордена Червоної зірки.

- Коли ви для себе зрозуміли, що Порошенко програє президентські вибори?

- Більше ніж за рік до виборів. Це показувала вся соціологія.

- Відносини з Зеленським якісь у вас були?

- Ні. Я один раз зустрівся з майбутнім президентом і сказав, що я впевнений, що він буде президентом. Це було за рік до виборів. Він навіть ще не заявлявся тоді.

- Які ризики зараз ви бачите для влади?

- Владі потрібно показати, що вона зрозуміла насамперед для своїх українських інвесторів. Але поки такого немає. Правильна влада повинна спиратися на довіру людей. Порошенко пішов через недовіру. До мене прийшов один з лідерів "Самопомочі": "Ти будеш допомагати?" Я кажу: "Ні. У вас немає лідера". "У нас є лідер, Садовій". Я сказав: "Він не лідер, ви йому не вірите ніхто. А лідер - це довіра в самій команді". Довіра народжується в процесі якихось вчинків, дій і кроків. І як швидко це буде - не розумію. Довіра - це перш за все чесні суди. Це законні дії виконавчої влади. Це план того, як ми припинимо від'їзд з України трудових мігрантів, як повернемо в Україну людей зі збору полуниці, як повернемо домробітниць італійських? Зарплату зможемо запропонувати, коли створимо нові робочі місця. Тоді ми будемо конкурувати за ці робочі руки. А конкуренція буде тільки тоді, коли вся країна стане будівництвом. Нам доведеться піднімати зарплати і підвищувати свою ефективність. Я хочу бачити нашу країну будівництвом. Рекомендую заїхати в Польщу, проїхати по магістралях, і дивитися на всі боки, і ви побачите: Польща - суцільне будівництво. Я заздрю ​​білою заздрістю, як системно і цілеспрямовано поляки зуміли це зробити. Ось цією наполегливістю і силою нам треба озброїтися і визначити, в чому місія України.

Джерело: Цензор.Нет

Сподобалася стаття? Розкажи про неї