Чи потрібен дорогам на Вінниччині ямковий ремонт? Можливо, краще кошти витрачати лише на заміну покриття, а не на латання «дірок»? Думки автомобілістів та фахівців з цього приводу зазвичай не співпадають. Проте позиція дорожників однозначна – якщо не закривати «дірки», регіон залишиться без доріг.

«Суперечок я чув багато. Якщо чекати на заміну покриття й не ліквідовувати вже існуючі дефекти, то залишимося без дороги. Порівняю ситуацію з коронавірусом. Зараз застосовуються безпрецедентні заходи профілактики, аби не допустити масового захворювання і потім не намагатися лікувати», - пояснює заступник начальника Служби автодоріг у Вінницькій області Юрій Штейко.

За словами Юрія Вікторовича, більшість доріг в області будувалися у 1970-80-і та розраховані вони були на навантаження, яке існувало тоді. Сьогодні ж воно збільшилося у декілька разів. 

«Я навіть не хочу порівнювати. Розраховували  навантаження 7 тон на одну вісь, а нині воно досягає 10-15 тон. Дорожнє полотно складається з декількох шарів, як пиріг. Починається він з відсіву, інертних матеріалів, далі йдуть щебінь,  шари з додаванням комплексних в’яжучих та використанням існуючих матеріалів - «регенерація» у 15-20 см, перший та другий шари асфальтобетону, завершаючий шар із щебенево мастикового асфальтобетону з покращеними харвктреристиками щодо стійкрсті до зсуву (колійності) . Так робимо зараз… А раніше товщина була меншою. Вважалося, що достатньо «подушки» з відсіву (16-20 см), щебеню (30 см) і глибокого просочення  глибиною 8 см. Зважаючи на термін користування та нинішнє навантаження, більшість доріг фактично «розповзаються», - зазначає фахівець, додаючи, що нищівною для доріг стає спека, коли при перегріві асфальту йому доводиться витримувати на собі 40-тонні вантажівки.

Несподіванкою для дорожників стали доволі тонкі шари покриття на магістральній дорозі М-21 (Житомир - Могилів-Подільський) біля Стрижавки та Махнівки, де під асфальтом майже не було «дорожнього одягу». 

За словами Ю.Штейка, такі дороги автомобілі «ріжуть як пластилін». За рахунок кольору асфальт швидше нагрівається. При температурі повітря у 25 градусів, на його поверхні вона досягає 50 градусів…

Юрій Вікторович вказує, що існують два види ямкового ремонту – зимовий, який розрахований на 5-6 місяців, та весняно-осінній, який розрахований на рік-півтора. Також існує аварійний ямковий ремонт – коли кидають щебінь та асфальт навіть у воду.

«Хоча з цього постійно в інтернеті сміються… Це технологія ремонту для ям глибиною більше 5 сантиметрів. Адже чому його називають аварійним ямковим ремонтом? Він рятує. Приміром під час дощу їде людина на легковику, ями не бачить, а якщо потрапить в неї, то може статися трагедія. Тому краще засипати її, а коли дозволятимуть погодні та температурні (понад +15) умови зробити ремонт якісно, який триматиметься до двох років», - поясняє фахівець. 

Тому попри амбітні плани у дорожній галузі, на 2020 рік передбачено фінансування по 28 млн грн. на місяць, зокрема на експлуатаційні роботи й ямковий ремонт. Оскільки зимою дорожники не використали гроші у повному обсязі, то частину з них витратять з квітня на ремонт.

«Взимку робили лише аварійний ямковий ремонт. По 10 мільйонів кожного зимового місяця не використовували, тепер витратимо їх весною, як температура підніметься вище за +15 на ямковий ремонт», - вказує Ю. Штейко.

Де саме мають ремонтувати  і які дороги найгірші? Заступник начальника САД в області називає ділянки ремонтів в квітні місяці це  Р17 від Оратова й до Тетієва та Р33 в Гайсинському та Тростянецькому районах, Т-02-22 в Тростянецькому районі Т 02-33 Вапнярка- Крижопіль,Т02-02 в Крижопільскому районі, яка є абсолютно зруйнованою.

«За кожною дорогою закріплений інспектор, який робить осінній й весняні об’їзди з фотофіксацією. Ми ставимо на автомобіль камеру, й під час руху маємо картину усіх суперечних моментів. Переглянувши відеоматеріал, ми робимо приблизний підрахунок необхідного матеріалу та усіх робіт, адже з кожним днем місце руйнації автодороги стає більшим або глибшим», - пояснює систему ямкового ремонту Юрій Штейко.