Поки Україна закривала авіасполучення з країнами світу й вводила жорсткі карнатинні обмеження, мандрівниця Дарина, що родом з Вінниці, перебувала в Болівії й працювала волонтером у місцевих "джунглях". Коли дівчина повернулася в цивілізацію, саме так туристка описує село Рурренабаке, так як там є інтернет-зв'язок, то зрозуміла - світ змінився і їй треба вибиратися додому. До Вінниці... І даний шлях виявився непростим.

Дарина надала відеоінтерв'ю телеканалу ВВС, де в подробицях описала свої спроби повернутись додому до Вінниці.

"Мое найбільше хобі - це подорожі, я веду Ютуб канал про подорожі. І мені прийшла ідея, що було б круто спробувати себе в якості волонтера в центрі порятунку диких тварин, який знаходиться в Болівії, далеко в джунглях. Центр працює з ягуарами, оцелотами, з деякими видами мавп, які потрапили в біду. Мета цього центру - адаптувати тварин до життя на волі і в кінці кінців їх випустити.

Ми на стільки були відрізані від світу, що не усвідомлювали, наскільки все серйозно. Коли я зійшла з човна, який привіз мене в Рурренабаке з нашого центру, я побачила купу військових з автоматами, які запитують паспорта. Нам повідомили, що пересуватися по вулицях можна тільки один день на тиждень - залежно від того, на яку цифру у тебе закінчується паспорт.

Наприклад, у мене паспорт закінчується на одиницю. Це означає, то я можу виходити в понеділок. І за рахунок того, що тут живе багато людей, у кожного різні паспорта, виходить, що кожен день хтось виходить. Ми складаємо шопінг-листи для того, щоб кожен день по трошки докуповувати продуктів.

Для місцевих жителів ми перш за все гринго. Ми - носії вірусу. З цього навіть коли у мене перевіряють документи, то паспорт беруть на відстані двох метрів. Зрештою, я думаю, це не найгірше місце, в якому я могла виявитися. Але хотілося б, швидше повернуться додому. Адже зазвичай я проживаю в Вінниці".

Українське посольство рекомендувало Дарині залишитися на місці з метою безпеки. Адже в Рурренабаке на той момент офіційно не було зареєстровано жодного випадку короновірусу.

"Я зрозуміла, що якщо залишуся тут, нічого не буде. Потрібно їхати у велике місто і самій шукати, хто мене може з великого міста кудись евакуювати на батьківщину", - каже мандрівниця.

Обдзвонивши різні консульства і посольства, Дар'я домовилася про те, що її візьмуть на військовий літак до Ла-Паса, столиці Болівії. Цим літаком Франція евакуювала своїх громадян, щоб потім іншим рейсом відправити їх в Європу.

"Я була дуже щаслива, що дісталась до великого міста (Ла-Паса, - ред.), тому що в селі місцеві ставали дедалі агресивнішими до нас. При тому, що не було виявлено жодного випадку захворювання. Я навіть боюся подумати, що могло б бути, якби в нашому селі був насправді коронавірус", - зізнається Даша.

З Ла-Паса можна полетіти тільки в Лондон або Париж. Однак Дарині надійшов апдейт, про те, що в Лондоні її не сильно хочуть бачити, тому що вона не є громадянкою ЄС. Загалом, після того як її не посадили на рейс до Лондона, вона зробила таку ж "вправу" з Францією. І їй швидко оформили квиток і взяли на рейс до Парижа з пересадкою у Санта-Крузі, найбільшому місті Болівії.

З Парижа вінничанка долетіла до Мінська, а зі столиці Білорусі вона добиратись "БлаБлаКаром" до українського кордону, на нейтральній території між КПП, вже пересіла в іншу машину - до Києва, а звідти таксі довезло до Вінниці. Але не обійшлось без пригод - багаж мандрівниці загубили.

Загалом шлях додому тривав чотири дні і коштував Дарині 1500 доларів. Зараз дівчина досиджує останні дні 14-денної самоізоляції.