Na Парижі

В. о. головлікаря Вінницької лікарні №1 Лариса Чорна: «Після завершення будівництва кардіоцентру потужний імпульс розвитку отримають неврологічне та хірургічне відділення»

Новини Вінниці / В. о. головлікаря Вінницької лікарні №1 Лариса Чорна: «Після завершення будівництва кардіоцентру потужний імпульс розвитку отримають неврологічне та хірургічне відділення»
Протягом останніх десятиліть серцево-судинні захворювання традиційно лідирують в «переліку» тих, які призводять до смерті і втрати працездатності. На рівні держави вживаються глобальні кроки для того, щоб змінити ситуацію, на місцевому рівні - локальні. Важливі всі. Будівництво регіонального кардіоцентру є знаковою подією. Старт створення об'єкта був оголошений. Як вважає виконуюча обов'язки головного лікаря Вінницької міської лікарні №1 Лариса Чорна, алгоритм надання допомоги хворим з серцево-судинними захворюваннями відпрацьований і показав свою ефективність, про що можна судити по зниженню кількості гострих інфарктів в 2018 році.

Протягом останніх десятиліть серцево-судинні захворювання традиційно лідирують в «переліку» тих, які призводять до смерті і втрати працездатності. На рівні держави вживаються глобальні кроки для того, щоб змінити ситуацію, на місцевому рівні - локальні. Важливі всі. Будівництво регіонального кардіоцентру є знаковою подією. Нещодавно було оголошено про старт створення об'єкта. Як вважає виконуюча обов'язки головного лікаря Вінницької міської лікарні №1 Лариса Чорна, алгоритм надання допомоги хворим з серцево-судинними захворюваннями відпрацьований і показав свою ефективність, про що можна стверджувати по зниженню кількості гострих інфарктів в 2018 році.

«Коли я чергувала, завжди надходило мало хворих. Як тільки я змінювалася, швидкі мало не колоною доставляли пацієнтів»

- Ларисо Володимирівно, останні три місяці Ви очолюєте другу за величиною міську лікарню. А як стали лікарем, чому вибрали цю професію?

- Я виросла в родині лікарів. Це багато пояснює. До культу медицини в родині я звикла з дитинства. Він у нас панував завжди. Тому так склалося, що і я, і сестра пішли по стопах батьків, і чоловіки наші - лікарі, і діти теж.

Починаючи зі школи, ні у кого не виникало думок, що в світі існує якась інша професія або я можу бути кимось ще, крім лікаря. Я звикла до того, що вдома розмови так чи інакше стосувалися медицини, батьків викликали на роботу в будь-який час. Я звикла до вимогливості і відповідальності цієї професії, співчуття до хворого, яке вона означає.

Мріяла я завжди про кардіологію. Чому? У 80-ті роки минулого століття кардіологічна служба інтенсивно розвивалася. У засобах масової інформації було багато сюжетів, які підвищували престиж цієї спеціальності. Пам'ятаю сюжет про проведення першого тромболізису в країні, про організацію блоків інтенсивної терапії для хворих з гострим інфарктом міокарда.

Нинішній блок інтенсивної терапії в кардіологічному відділенні №1 створювався в прямому сенсі руками лікарів-кардіологів, медичного персоналу цього відділення - під час суботників руйнувалися стінки між палатами, створювався окремий пост інтенсивного спостереження за хворими. Зараз це здається буденним і так було завжди.

Після закінчення вишу мені запропонували стати завідуючою кардіологічним відділенням з блоком реанімації та інтенсивної терапії. Колектив відділення високопрофесійний, досвідчений, на базі відділення знаходилося кафедра терапії Вінницького національного медичного університету. Було страшнувато. У цей відповідальний в моєму житті момент, порадившись з батьком, почула від нього таку пораду: - Іди. Якщо ти не впораєшся - з огляду на твій вік - 25 років, перейдеш на іншу роботу, але я впевнений: ти впораєшся! Ця його порада підтримала мене і допомогла зробити тоді той рішучий крок. Згодом кардіодиспансер перевели на базу нинішньої міської клінічної лікарні № 1, де я була завідуючою кардіологічним відділенням денного стаціонару до 2008 року.

На моїй пам'яті реформи 1990-х і 2000-х, по-різному складні часи. У той період очолювала управління охорони здоров'я м. Вінниці Черешнюк Галина Семенівна, вона і сьогодні є радником голови міської ради з медичних питань, і продовжує впроваджувати в життя розпочаті реформи. З 2008 року до нинішнього часу я обіймала посаду заступника головного лікаря по медичній частині. Це вже дещо інша ділянка роботи, але і вона перетинається з кардіологією, враховуючи специфіку лікарні.

- Кожному доктору є що згадати про свою роботу. З якою самою незвичайної ситуацією довелося зіткнутися?

- Кожен день не схожий на попередній. Кожен клінічний випадок я вважаю яскравим і цікавим. Краще розповім про інше. Пригадуються перші місяці роботи стажистом в блоці інтенсивної терапії інфарктного відділення. Точніше, рідкісні хвилини відпочинку вночі, коли на годину-дві наступало «затишшя» і швидка допомога не привозила хворих.

Напевно, всі знають про певну циклічність скарг і погіршення стану. Так ось, після 4.00 завжди знову йде зростання, а до цього часу місцем для сну у молодих медиків був хол в інфарктному відділенні. Там на підлозі спали всі інтерни, медсестри, санітарки...

Було слабке «місячне» світло, всім пацієнтам на той час ставало легше, всі крапельниці їм відключали. Так, ти прекрасно чуєш, як всі ходять, але можна відпочити. Це така своєрідна медична романтика.

Спали ми на матрацах. Ми їх розкладали поряд. Тоді в відділенні зібралося багато молодих лікарів, і всі, до речі, залишилися в професії. Ми дружні донині.

- Традиція спати на підлозі не збереглася?

- Уже й вільного місця немає. Хол зайнятий діагностичною апаратурою та іншою технікою. Крім того, є палата для чергових лікарів. Раніше ж не було. Ординаторська відводилася для лікарів відділення, а для чергових місце відпочинку не передбачалося. Вважалося, що вони повинні всю зміну проводити на ногах або біля пацієнтів.

Не передбачалося і місце для відпочинку чергових медсестер і санітарок. Звичайно, рідко коли виходило відпочити, але якщо і з'являлася можливість, то підлога була саме тим місце, де всім вдавалося подрімати.

А ще розповім про інше. Стажистом і інтерном я дуже любила ходити на чергування. І мені подобалося, і колегам. Коли я чергувала, завжди надходило мало хворих. Як тільки я змінювалася, швидкі мало не колоною доставляли пацієнтів.  Пам'ятаю, як завідувач обурювався, що я чекаю цікавих і складних випадків, а такі хворі не надходять, а як тільки мене немає, так їх відразу і везуть.

Знаєте, у мене так по життю виходило, що якщо я чергую, багато пацієнтів ніколи не надходило... У нас же є лікарі, з якими медсестри не хочуть заступати на чергування. Тому що з ними або багато пацієнтів буде, або складний випадок, тобто очікується чимало роботи. Зі мною, як правило, все траплялося навпаки.

«Сподіваємося, що з будівництвом кардіологічного центру зможемо розширити площу неврологічного відділення, збільшити кількість палат»

- Наскільки лікарі забобонні?

- Забобонні-забобонні. Ще як... Всі важко переживають невдачі в лікуванні, тому часто при складанні графіків чергувань намагаються чергувати з тими, у кого рідше приїжджають «швидкі», рідше буває реанімація.

- Ви говорили про престижність кардіології на кафедрах терапії в ВНМУ ім. Пирогова. Це збереглося?

- Звичайно. І кафедра пропедевтики внутрішньої медицини під керівництвом Юрія Мостового, і кафедра внутрішньої медицини №3, яку очолює Валерій Іванов, лікувальні бази яких розташовані в стінах міської клінічної лікарні № 1, готують дуже сильних лікарів, орієнтованих на кардіологію.
 Завдяки вмінню Юрія Михайловича Мостового уявити і пояснити проблему, дуже конкретно вказати шляхи її вирішення і був створений кардіоцентр, який функціонує і який зараз будується. Уміння донести бачення розвитку медицини до здорових людей, що приймають сьогодні рішення - дуже важливо і не у всіх це виходить. Хоча нам ще дуже пощастило, що місто очолював Володимир Гройсман, а зараз Сергій Моргунов, які і самі шукають шляхи поліпшення якості життя вінничан.

- Сьогоднішня Ваша робота здебільшого адміністративна.  Лікарня з кожним роком перетворюється. Проведено реконструкцію та переобладнання блоку реанімації та операційних, зроблений ремонт в пральні, закінчуються роботи в інфекційному відділенні. Проте, є і «слабкі ланки». Які?

- Це господарська частина. У зв'язку з низькою зарплатою нам вкрай складно знайти фахівців. Специфіка така, що якщо ти працюєш в лікарні, то вже не вийде десь підробляти. Просто не залишиться часу, адже лікарня велика і руки завжди потрібні. Причому, така ситуація склалася не тільки у нас.

Це проблема не тільки нашої медичної установи. Вибирати персонал не доводиться. Ти шукаєш підхід до людей, оскільки без інженерно-технічного персоналу неможливе існування робочого процесу в лікарні.

«Слабка ланка» - інженери-програмісти. На бюджетну зарплату ІТ-фахівців не заманиш. Тому багато чому намагаємося вчитися самостійно. Якщо багато лікарів, медичні сестри працюють за покликанням, отримуючи в тому числі моральне задоволення від своєї праці, то з інженерним персоналом в цьому плані велика проблема. Їм складніше добитися самореалізації в нашій сфері.

- Реформа вторинного рівня, до якого належить 1-я міська лікарня, тільки починається.  Це справа очевидної перспективи. Лікувальний заклад визначено як лікарня планового лікування. Якими бачите вдосконалення нинішніх умов лікування в лікарні?

- Дуже хотілося б, щоб на такому ж рівні, як сьогодні надається кардіологічна допомога, ми надавали допомогу і неврологічним хворим. Проблема поширеності інсультів і їх стрімке «омолодження» турбує всю світову спільноту. Ця соціальна група пацієнтів навіть більш вразлива, ніж кардіологічні хворі.

Пропрацювавши стільки років в кардіологічному відділенні і тепер зіткнувшись із ситуацією з інсультними хворими, ти розумієш, що утримувати інваліда дуже непросто - як в матеріальному, так і в емоційному плані.

У Вінниці розроблений маршрут пацієнта від його надходження в інсультне відділення лікарні ШМД в неврологічне відділення 1-ї лікарні для проходження інтенсивної реабілітації.

Ми сподіваємося, що з будівництвом кардіологічного центру зможемо розширити площу неврологічного відділення, збільшити кількість палат, в яких можна буде розміщувати хворих по 2-3 людини. Ми вже зараз готові надати більш широкий спектр методик з реабілітації для різних груп пацієнтів в залежності від віку і ступеня тяжкості судинної катастрофи.

Після повної реконструкції та оснащення сучасним обладнанням реанімаційного відділення та операційної, базовим для надання планової хірургічної допомоги, широкого спектра лапароскопічних операцій є хірургічне відділення лікарні. Це дозволяє скоротити відновлювальний період і термін перебування в стаціонарі.

Інфекційне відділення і гепатологічний центр є базою кафедри інфекційних хвороб ВНМУ ім. М.І.Пирогова. Це дозволяє підвищувати рівень діагностики та застосування сучасних методів лікування.

Я перерахувала три основних напрямки, які, на мою думку, будуть розвиватися, оскільки у нас для цього створені всі умови. Думаю, щось зробиться простіше і швидше, щось потребує капіталовкладень, але з урахуванням запиту жителів міста це необхідно. «Результати реформи побачимо через п'ять років».

- Вінницька область вже розділена на госпітальні округи. Вінниця входить в найбільший округ області. Чи очікуєте Ви приплив іногородніх пацієнтів?

- Боротьба за пацієнта - це нормально. Вона тільки починається.  Реформа передбачає поділ хворих на тих, кому необхідно більш складне і менш складне лікування. Було б чудово, щоб цей задум працював і на первинному рівні - тобто, щоб в амбулаторіях сімейного лікаря та центрах первинної медико-санітарної допомоги знали медичні установи, які можна запропонувати пацієнтам, які потребують більш складної терапії. Думаю, що кількість іногородніх пацієнтів збільшиться.

- Як позначилася на лікарні реформа «первинки»?

- Цього року я провела аналіз роботи лікарні з 2007-го по 2017 рік. Я можу сказати, що на наших показниках, які прийнято аналізувати при обробці статистичних даних, реформа, розпочата в 2012 році, не позначилася. Правильніше буде аналізувати результати реформи вторинного рівня через п'ять років - на початку 2023-го.

- Поява регіонального кардіоцентру змінить структуру 1-ї лікарні чи кардіологічні стаціонари збережуться?

- Впевнена в тому, що з введенням в експлуатацію кардіоцентру структура гарантовано зміниться. Зараз вже добре розроблені маршрути допомоги кардіологічним пацієнтам. Вони продумані в усьому світі, в тому числі у Вінниці та Вінницькій області. До найдрібніших подробиць...

Результати роботи по маршрутизації ми вже спостерігаємо. Зменшилася кількість хворих на гострий інфаркт міокарда. Програма працює три роки, а за статистикою за останні 6 місяців ми бачимо зниження. Говорити про те, як ми саме будемо працювати з запуском нового корпусу та розширенням хірургічної допомоги, поки рано.

- Розкажіть про свої захоплення поза роботою. Чим займаєтеся поза лікарнею?

- Це те, чим я захоплююсь і що мені просто необхідно, щоб відволіктися і відпочити. У передмісті Вінниці у мене є дачна ділянка. Її територія - для моїх експериментів. Як мені подобається, так я нею і розпоряджаюся. Зараз є величезний вибір різних «кольорових» чагарників. Оскільки рельєф на дачі горбистий, можна створювати штучні тераси, фантазувати і милуватися. Це мені й допомагає максимально відволіктися і відпочити.

- Чи любите використовувати екзотичні рослини?

- Ні. Віддаю перевагу місцевій флорі, саджанці якої можуть запропонувати в наших широтах.

- Зараз і сакури адаптують для наших умов...

- З сакурами у мене поки не склалося. Можливо, це ще попереду... Але у мене дещо інші переваги. Мені подобається поєднання різноманітної кольорової гами. Наприклад, фіолетового барбарису з різними видами ялівцю, які дарують чарівні відтінки зеленого кольору. Мне подобається жимолость, який довго цвіте. Дуже люблю кучеряві чагарники. Хочу спробувати додати в ландшафт більш рідкісні рослини. У мене давно була задумка посадити магнолію. Думаю, що вона зможе прекрасно вписатися в загальну композицію.

За матеріалами, Ігор ЗАІКОВАТИЙ, "РЕАЛ"

Сподобалася стаття? Розкажи про неї