Na Парижі

«Сіверський Донець став рубіконом». Чому Росія програла вже другу битву — за Харків та як озброїти мільйон українців — інтерв'ю з Ждановим

Новини Вінниці / «Сіверський Донець став рубіконом». Чому Росія програла вже другу битву — за Харків та як озброїти мільйон українців — інтерв'ю з Ждановим
Останніми днями кажуть про початок третьої фази війни. У Росії не вийшло оточити українські війська на Донбасі, а під Харковом вони зазнали поразки та змушені відступити до корону.

Шановні громадяни!

просимо бути солідарними

та виконувати прості правила.

Все буде Україна!

В інтерв'ю Радіо НВ військовий експерт Олег Жданов пояснив, чи варто очікувати нового загострення на харківському напрямку, кого Росія використовує у якості гарматного м’яса та чи вдасться Україні озброїти мільйон захисників.

— Французьке видання Le Monde пише про те, що Харків став другою поразкою армії РФ після Києва. Чи справді ми можемо стверджувати, що це їхня остаточна поразка?

— Думаю, що вони відмовилися від цього напрямку у зв’язку з тим, що у них не вистачає військ для того, щоб підтримувати його в належній боєздатності, з належним бойовим потенціалом. До речі, вони ці батальйонно-тактичні групи частково виводять на переформування, а ті, які ще зберігають якусь боєздатність, перекидають на сєвєродонецький напрямок.

Тому дійсно у них все менше і менше сил, вони змушені звужувати свої можливості.

— Харків знаходиться поруч з російським кордоном. Місто має бути постійно у стані оборони?

— На жаль, поки що так. Особливо східні околиці Харкова повинні виглядати як фортеця і бути готовими, тому що відстань від російського кордону дуже мала. Поки ми не спостерігаємо формування якихось ударних угруповань навпроти Харкова, тим не менш пильність втрачати не варто.

— Аналітики Американського інституту вивчення війни теж стверджують, що війська РФ залишають свої позиції навколо Харкова, а основними цілями росіян залишаються Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Слов’янськ, Олександрівка. Є думка, що ситуацію на Донбасі визначить те, хто зі сторін краще впорається з форсуванням річки Сіверський Донець та артилерією. Чи ви поділяєте цю думку?

— В принципі - так. Річка Сіверський Донець стала рубіконом для російських військ, який вони не можуть перейти, ми їм не даємо [це зробити]. Захоплення плацдарму на правому березі річки буде вирішальним у тому, чи зможе РФ розвинути наступ у бік Попасної або Сєвєродонецька. Тому так, тут протистояння на рівні головного удару.

— Тобто, якщо їм не вдасться перейти на правий берег, то це означатиме…

— Нашу перевагу, що ми фактично контролюємо ситуацію в цьому районі. Тоді питання оточення наших військ знімається з повістки.

— Журналіст Денис Казанський опублікував звернення російських добровольців. Там йдеться про те, що на окупованій території Донбасу, так званої «ЛНР» вони зрозуміли, що їх відправляють на забій, повернулися в Росію і записали це відео. Яке є цьому пояснення?

— Вони (в Росії - ред.) вважають ці самопроголошені республіки за людей другого сорту. Вони їх не ставлять на одну сходинку разом з собою. Дивіться, як вони там організували цю примусову мобілізацію — відловлювали і хапали всіх, кого бачили. До речі, вони їх кидають на найнебезпечніші напрямки. Є підтвердження, що їх пускають попереду регулярних військ РФ, щоб вони першими йшли у наступ і «якщо їх вб’ють, то не шкода», а потім вже викликають артилерію, авіацію для того, щоб подавити наші вогневі точки.

Тому і таке відношення, і таке спорядження. Ніхто їм не дає сучасного екіпірування, сучасної або важкої зброї. Їх пускають як гарматне м’ясо.

— Є думка, що військовим «Л/ДНР» не дають зброю, бо вони уже зрадники і можуть зрадити знову. Чи ви поділяєте цей погляд?

— Думаю, що це може бути одним з чинників, чому до них так ставляться. Зрадивши один раз, можна зрадити і другий, і третій. Це люди без принципів і без моральних цінностей.

— Міністр оборони Олексій Резніков заявив, що Україна входить у нову фазу війни. Він пообіцяв, що буде нарощуватися оборонний потенціал, і повідомив, що ми маємо забезпечити один мільйон українців зброєю та спорядженням. Наскільки це амбітна ціль?

— Я вважаю, що це абсолютно реальна цифра і думаю, що вона повинна такою бути, а може навіть і більше.

Що мається на увазі? Виконати до кінця закон про національний спротив. У нас, нагадаю, 360 тисяч [військових] - це Збройні сили, і буде 750 тисяч резерву — територіальна оборона і оперативний резерв. Для України цифра абсолютно нормальна.

Для прикладу, Швейцарія. У них трохи більше 20 тисяч [військових] у мирний час. За 72 години вони розгортають армію в 600 тисяч осіб. Так ви подивіться на територію Швейцарії і на її чисельність населення, і подивіться на Україну.

— Ви говорите, що чисельність армії може бути більшою. Якою ви б її бачили в ідеалі?

— Треба рахувати, який резерв повинна мати країна. Є дуже багато чинників. Які будуть зовнішні загрози? Якщо ми будемо рахувати загрози тільки з боку РФ, то це одна чисельність. Якщо ми будемо ще обраховувати і Білорусь, як союзника РФ чи члена Союзної держави, якщо вона утвориться, то це зовсім інша цифра.

0.4−0.8% від загальної чисельності населення — це рекомендована цифра чисельності Збройних сил у мирний час. На воєнний час резерв Збройних сил може складати двох-трьох кратну [кількість] (а може і більше) чисельності Збройних сил мирного часу.

Сподобалася стаття? Розкажи про неї