Na Парижі

Сергій Моргунов: «Я не можу сказати, що сьогодні Вінниця на 100% готова до найгіршого сценарію взимку, ні – ми лише у процесі»

Новини Вінниці / Сергій Моргунов: «Я не можу сказати, що сьогодні Вінниця на 100% готова до найгіршого сценарію взимку, ні – ми лише у процесі»

"Ми робимо все, щоб вінничани були з теплом. Планові роботи завершуються. Напрацьовуємо  сценарії реагування в надзвичайних ситуаціях".

 

Пів року війни змінили вінничан, змінили Вінницю. Стратегія поступилась місцем оперативним діям, нагальним викликам. Міський голова Сергій Моргунов переконує, що зараз опрацьовуються варіанти, як пережити зиму, зокрема найгірше - у разі пошкодження російськими ракетами критичної інфраструктури. Людей доведеться обігріти, нагодувати, лікувати. Є нагальна потреба в електрогенераторах і створенні місць для прихистку вінничан. 

Про найгірший сценарій узимку, «запити» військових, варіанти забезпечення житлом переселенців, місцевий бізнес під час війни, реконструкції вулиць і кошти, а також «політичний тиск» - в ексклюзивному інтерв’ю NaПарижі.

«Нині проблемою є те, що далеко не всі, і з-поміж переселенців також, шукають роботу. На ринку праці є пропозиції»

- Сергію Анатолійовичу, з 24 лютого Вінниця перетворилась на один з найпотужніших гуманітарних хабів. До міста надходять продукти харчування, засоби гігієни тощо. У чому є нагальна потреба для забезпечення переселенців та допомоги прифронтовим містам?

- Хочу наголосити на трьох складових. Звичайно, пріоритет – це переселенці. Об’єктивно ми розуміємо, що багато людей приїхали без документів і грошей. Територіальні громади, мабуть, перші, хто взяв на себе виклик щодо забезпечення ночівлею, харчуванням, а для тих, хто вирішив залишитись, ще й житлом.

Вінниця, мабуть, першою почала співпрацювати зі Всесвітньою продовольчою програмою ООН, завдяки чому переселенці, окрім державної підтримки, отримували додаткові кошти протягом трьох місяців. 

Друга категорія – малозабезпечені сім’ї, які проживають у Вінниці. Адже з початком війни закрились деякі підприємства, і люди залишились без можливості заробляти. Їх підтримували. Також ми надавали гуманітарну допомогу вінничанам з мінімальним пенсійним забезпеченням.

Умовно третій напрямок – допомога містам, які знаходяться безпосередньо поблизу бойових дій. З Вінниці відправлялись вантажі до міст Київської області, Харкова, Чернігова, на Херсонщину та Миколаївщину. Приміром, до Миколаєва, коли там виникла проблема з водопостачанням, 22 фури з питною водою надійшло саме з Вінниці.        

З такими викликами, як допомога іншим, стикнулись і Вінниця, і органи місцевого самоврядування по всій Україні.

У чому є потреба? Перше – це продукти харчування. Лише через наш Міжрегіональний координаційний гуманітарний штаб пройшло близько 1000 тонн продуктів, а ще 1170 тонн суто швейцарської допомоги. Спочатку відчувалась потреба в одязі, адже на початку весни люди тікали у чому були. З цим допомагали наші друзі у Польщі, Чехії, Словаччині та інших країнах Європи. Переселенці у Вінниці могли обрати собі все потрібне у центрі речей. Зараз це питання вже не настільки актуальне.

Також хочу сказати про засоби гігієни та медикаменти. Ми шукали ліки для прифронтових міст та переселенців, і потреба в них залишається.

Нині проблемою є те, що далеко не всі з переселенців шукають роботу. І про це теж треба говорити. На ринку праці є пропозиції, звичайно не з такими зарплатами як у Донецькій області. Проте в роботодавців складається враження, що деяким зручно посилатися на низьку оплату та жити на допомогу.

Якщо ми зацікавлені у стабільній життєдіяльності громади, то від усіх вимагається згуртуватися, щоб забезпечувати роботу критичної інфраструктури, громадського транспорту, тепло в оселях.

Держава підтримує військових, і це правильно, тому у громадах треба самотужки шукати кошти на забезпечення найнеобхіднішого. 

- Коли за допомогою звертаються військові, чим саме просять допомогти?

- Спектр дуже великий. З перших днів була велика потреба у будматеріалах, шанцевому інструменті, буржуйках, генераторах. Пригадую, що лише по місту вивезли для створення інженерних споруд більше 2000 бетонних блоків. З частиною допоміг бізнес. Приватні компанії надавали техніку, паливо. Відверто, в організації оборони міста велику роль відіграла згуртованість вінничан.

Потім військові просили допомогти із засобами індивідуального захисту (касками, бронежилетами), хоча у нас не було таких повноважень. Лише в липні вийшла урядова постанова, яка значно розширила список позицій, на які можна витрачати бюджетні кошти через тендерні закупівлі. З початку війни майже все було заборонено.

Зараз звертаються за автомобілями, квадрокоптерами, пауер-банками… Фактично за всім, окрім стрілкового та важкого озброєння.

«Переселенцям варто дати вибір – або жити у модульних містечках, або за допомогою держави придбати звичайне житло»

- За офіційними даними місто прийняло близько 40 тисяч переселенців. Це 10% населення міста.

- Офіційно вже понад 42 тисячі…

- А ще неофіційно проживають до 20%... Чи існує необхідність спорудження модульних містечок, адже левова частина людей принаймні найближчим часом не повернеться на малу батьківщину через окупацію чи зруйноване житло?

- Ми підтвердили готовність брати участь у різних програмах уряду. Але я на це питання дивлюсь ширше. У нас повинна працювати економіка, важливо уникати перекосів та залишати без уваги членів територіальної громади, які потребують житла.

За приблизними підрахунками у місті Вінниці 7-8 майданчиків з незавершеним багатоповерховим будівництвом. Ступінь готовності варіює від 30 до 70%. Ви знаєте, до початку війни житло будували достатньо активно. Щороку здавалося від 100 до 150 тисяч квадратних метрів житла.

На початку цього року галузь зупинилась. Наразі близько півтисячі квартир у вільному продажу. Разом із тим, у будівництві з 30-70% готовністю є вкладення мешканців Вінниці чи інших територіальних громад, які тепер не можуть отримати житло, а бізнес не може інвестувати у будівництво через здорожчання будматеріалів і знецінення гривні.

Якщо ми будуватимемо модульні містечка, то вирішимо лише частину проблеми. Я вважаю, що окрім цього слід розглядати варіант з наданням родині переселенців вибір – або вона проживає у модульному житлі, або отримує від держави певну цільову фінансову підтримку, розраховану за регіональними розцінками, на придбання помешкання. У другому варіанті сім’я самостійно обиратиме місце, будинок, квартиру, яку придбає.

Поява саме такої програми оживить економіку, дозволить відновити заморожені об’єкти та стимулювати інвестування вінничанами житлового будівництва, завершити недобудови, а внутрішньо переміщеним особам – отримати власну оселю. 

Переваги такого варіанту ще у тому, що одночасно з будівництвом створюється соціальна інфраструктура, зокрема дитячі садочки, амбулаторії сімейного лікаря. 

- Якщо не помиляюсь, то цю ідею Ви озвучували в середині літа. Чи дійшла вона до уряду?

- Виключно під час дискусій з представниками центральної влади. Поки що пріоритет у будівництві модульних містечок в окремих регіонах, як на Прикарпатті, або будівництво за міжнародною допомогою багатоповерхівок, які перейдуть у комунальну власність. Але ж ми розуміємо людей – коли житло твоє, то зовсім інший підхід до утримання і догляд за будинком. Комунальне майно мають утримувати органи влади, постійно виділяючи кошти.

Також хочу додати, що вартість будівництва квадратного метру житла однакові що у одноповерховому модульному містечку, що у багатоповерхівці.

Підсумовуючи, скажу, що на мою особисту думку, варто надавати альтернативу. Якщо людина не має коштів, то потрібно думати над іпотекою. А економіка має працювати вже зараз, і працювати на наш перемогу!

«Є такі підприємства, які злякавшись війни, залишили Вінницю»

- Розкажіть про релокацію: скільки підприємств вже прийняла Вінниця, скільки робочих місць створено, скільки ділянок підготовлено загалом для великих компаній, які розглядають можливість переїзду до міста?

- Ділянки розташовані на території існуючих підприємств, а ми здійснюємо комунікацію між місцевим бізнесом і релокованим. Не буду називати, хто до кого «у гості зайшов», але таких вже з десяток. Окрім того, пропонуємо заходити до Вінницького індустріального парку. Нещодавно підписали меморандум щодо перспектив розміщення там виробництва сільськогосподарської продукції.

Не варто забувати про те, що з Харкова переведено потужності UBC Group. У Вінниці компанія налагоджує виробництво, у тому числі на майданчиках інших підприємств.

Наразі 119 юридичних і фізичних осіб зайшли до Вінницької громади. Більшість з них відновили діяльність. Вони створили понад 630 робочих місць. Хоча потенціал, як я вважаю, значно більший.

Є такі підприємства, які злякавшись війни, залишили Вінницю.

- Мова про ДП «Електричні системи»?   

- Так. Замовник вирішив перевезти обладнання в іншу країну. Це проблема підприємств, які працюють на давальницькій сировині без доданої вартості.

А от таке підприємство як Barlinek має на меті надалі працювати та нарощувати виробництво, щоб вийти на довоєнні обсяги. Головне, що підприємство експортує продукцію у 56 країн, в Україну надходить валюта. Таких виробників, звичайно, слід підтримувати.

Війна досить серйозно вплинула на економічну стабільність. Наше завдання – оберігати кожного. Тому при релокації певної компанії наші департаменти включались у роботу, аби надати максимальну підтримку, вичерпну консультацію. 

- Перед початком війни, у січні, португальська компанія «ТіСіЕс» (TCS) підтвердила намір розмістити у Вінниці завод будматеріалів при запланованому обсязі інвестицій у 33 млн євро. Чи не змінилися плани? Чи вірить європейський бізнес у нашу перемогу?

- Нам надіслали листа, в якому кажуть, що не відмовляються від планів, але не зараз. В Європі інакше мислять. Особливо у Португалії, де війни не бачили сторіччями. Країна навіть у Другій світовій не брала участь, хоча Гітлер намагався спонукати.

Якщо казати про закордонних інвесторів у цілому, то ставлення різне. Австрійська компанія HEAD оцінила ситуацію та через кілька місяців після початку війни відновила роботи по спорудженню заводу.

Працюємо з іншими потенційними інвесторами, яких цікавить Вінниця. Поки не буду розкривати плани. Згодом.   

«Ціни на технічну сіль зросли у 5 разів, ми пішли іншим шляхом – закупили на зиму 5000 тонн відсіву»   

- Які найбільші бюджетні виклики Вінниці цього року, які міські програми довелось призупинити, і що громада все ж зможе зробити?

- Об’єктивно, усі… По-перше, постанова Кабміну №590, якою чітко визнано перелік витрат. Спочатку він передбачав виділення коштів лише на потреби цивільного захисту та обороноздатності, а також зарплати. Зараз вже дозволено виконувати поточні та середні ремонти. По-друге, у Держказначействі не було достатньо коштів, тому існувала пріоритетність проплат. Забезпечувались, і це вірно, ЗСУ.

На сьогоднішній день є можливість підтримувати громадський транспорт, ремонти систем теплозабезпечення, купити реагенти. Ми не можемо направляти кошти на реконструкцію та будівництво, приміром, дитячого садочка по вул.Зерова.

- А роботи по реконструкції вулиці Батозької?

- Тим більше… Проекти з реконструкції і будівництва не фінансуються. До війни ми йшли з випередженням графіку, підрядник вклав свої кошти – до 30 млн грн, але все довелось зупинити. Разом з тим закінчили капремонт вулиці Шепеля, перехрестя вулиць Оводова та Коріатовичів.

- Скільки коштувало «нове обличчя» цього перехрестя? Справді 17 мільйонів?

- Разом з виготовленням проєкту, заміною мереж, обладнанням зливової каналізації та іншим. Більш того, передбачалось, що витрати будуть понад 19 млн, але було зекономлено два мільйони.  

Ми рік тестували перехрестя, у сьогоднішньому вигляді воно безпечне.

- Це єдині інфраструктурні об’єкти, які гарантовано завершать?

- Виїзд з Десни на об’їзну дорогу. Роботи завершимо у вересні. По програмі співфінансування вже виконали роботи у приватному секторі на 8 вулицях. Також виконувався поточний ремонт вуличної мережі. Звісно, дуже мало зроблено, але ж не та ситуація в Україні.

Наразі пріоритетними я б назвав підготовку до опалювального сезону, а також планування майбутнього після перемоги. Адже саме тоді з’явиться конкуренція і буде визначатися, яке місце займатиме Вінниця у рамках відбудови країни.     

- Повернемося до ситуації напередодні зими. Чи є сіль у «Шляхового управління», якою зазвичай посилають вулиці?

- Сіль – найбільш проблемне питання. «Артемсіль» на лінії фронту, підприємство розбомбили. Зрозуміло, що у РФ чи Білорусі сіль купувати не будемо, а з Румунії чи Греції пропонують по 11-12 тисяч тонн, тоді як минулого року ми купували її по 2 тисячі.

Залишок на нашому підприємстві – 670 тонн при мінімальній потребі у 4400 т, хоча у деякі зими використовувалось до 10 тисяч за сезон.

Зважаючи, що ціни на ринку зросли у понад 5 разів, ми пішли іншим шляхом – закупили 5000 тонн відсіву. Переважно будемо його використовувати, а весною прибирати… Обрали компромісний варіант суміші солі та відсіву для посипання доріг.     

«На всі підвали електрогенераторів не вистачить. Фізично»

- На рівні держави вже почали казати про наступний опалювальний сезон. Обіцяють, що опалювати оселі будуть, але менше за «норматив». Також не підвищуватиметься тариф на тепло, хоча ціна на газ для підприємств галузі теплокомуненерго зросте. Асоціація міст України підключається до врегулювання фінансових питань, аби взимку у постачальників тепла не виникало конфліктів з «Нафтогазом»?

- Ми перші почали говорити… про наступний опалювальний сезон. У минулому році з міського бюджету профінансовано КП «Вінницяміськтеплоенерго» на суму 228 млн грн, у 2022-му – 183 мільйонів. Це вимушені кроки. Хоча на рівні держави з підписанням меморандуму зафіксували лише ціну на газ, але вартість електроенергії та мінімальна зарплата збільшилась, як і інші витрати.

Існує рекомендація - на 10% скоротити споживання газу. Але у різних містах можливості відрізняються. Уряд налаштовує на те, що параметри теплоносія не мають змінитися… 

Особисто я хотів би звернути увагу не на газ. Перше – варто зберегти тепло в оселі. Принаймні у цьому році взимку не буде у домівці +26 і відкриті кватирки. 

- Нібито це вінничани зрозуміли…

- Краще вчергове нагадати. Питання побутового утеплення – надзвичайно актуальне. Хоча впевнений, що ми зможемо надавати якісну послугу з теплопостачання.

- Розглянемо найгірший сценарій. Чи буде у квартирах хоча б +16? Адже люди налякані…

- Можу сказати, що враховуємо і те, що взагалі тепла може не бути. Ми повинні розуміти, що росіяни спробують зробити усе, щоб створити внутрішню напругу в Україні. Припускаю, що своїми «Калібрами», «Кинджалами» знищуватимуть цивільну інфраструктуру – ТЕЦ, котельні, станції розподілу електроенергії. Тому слід бути готовими до того, що певний проміжок часу у тому чи іншому районі, не дай Боже, у батареях не буде тепла.

Що тоді будуть робити люди? Включати «дуйчики», а якщо так зроблять у кожній квартирі, то енергосистема не витримає навантаження.

Зараз ми маємо прораховувати такий сценарій. Тому зараз просимо містян приділяти увагу побутовому утепленню – вікон, стін, покрівлі.

Якщо, і це теж припускаємо, удари завдаватимуться по мережі газопостачання, то обігріватись доведеться електроприладами. Тому наголошуємо, що у кожній домівці навантаження не має перевищувати 5 кВт. Нам вкрай важливо зберегти життєдіяльність енергосистеми.   

- Підприємства критичної інфраструктури готові до таких викликів?

- Звісно, ми це обговорювали, і в них створено перелік заходів. Організований оперативний штаб. Вивчаються різні форс-мажорні ситуації, наприклад, як подавати воду чи відкачувати стічні води за відсутністю електроенергії? Я кажу про комплекс заходів, яким ми сьогодні займаємось. Треба забезпечити організаційні та комунікаційні моменти, матеріальний ресурс.

Далі. Якщо, припустимо, добу не буде ні світла, ні тепла, ні газу… ми повинні організувати пункти обігріву. Де? У підвальному приміщенні. Розумію критиків, які скажуть, що підвал їхнього будинку всіх не вмістить. У такому випадку ми можемо казати про дітей, людей похилого віку, хворих. Про них маємо думати у першу чергу. Аби їх розмістити у підвалі маємо забезпечити належні умови перебування, гаряче харчування та електрообігрівачі з генератором.

Я не кажу, що так буде, але таке може бути. Так, і я про це зараз кажу, що на всі підвали електрогенераторів не вистачить. Фізично. Більш того, ближче до зими у нас попри дефіцит генераторів вони зростуть у ціні у 10 разів. Вінничани мають про це знати та готуватись. Тому ми шукаємо їх зараз, аби першочергово забезпечити школи, лікарні та інші заклади. Я не можу сказати, що сьогодні на 100% готові до таких викликів, ні – лише у процесі.

Стан готовності планових робіт на фініші. Тепловики завершують всі свої роботи, заготовляється щепа для твердопаливних котелень, готуються пункти обігріву, місто купує генератори і обігрівачі. Працює вся громад, щоб надзвичайні ситуації не застали нас зненацька.

«У Мінфіні завжди казали, «у вас стільки грошей, то маєте поділитись»

- Ви є послідовним прибічником переходу громадського транспорту на екологічні варіанти. Ратифікована Радою 17 лютого фінансова угода за проєктом «Міський громадський транспорт України ІІ» з Європейським інвестиційним банком, в рамках якого передбачалось отримання Вінницею 40 нових тролейбусів і 10 електробусів у комплекті з п’ятьма зарядними станціями, ще дійсна?

- Ще й по Кіотському протоколу ми мали придбати 10 електробусів. Ми готові… Але війна, тому ці плани залишаються перспективними. Інша справа, що ми маємо бути готовими включитися у процес з його відновленням.

На липневій Міжнародній конференції з питань відновлення України (URC 2022) у швейцарському Лугано наші міжнародні партнери казали про те, що має відбуватись не просто відновлення, а комплексна перебудова країни з відповідними для ЄС стандартами.

Нині зі стратегічного планування на роки ми перейшли на оперативне прийняття рішень, як того вимагає час. Вчимося жити у таких реаліях. З іншого боку, маємо внести корективи у стратегічне планування з урахуванням ситуації після перемоги. У нас є певні конкурентні переваги у порівнянні з іншими містами для залучення інвестицій.

- Останнім часом у регіоні помітна певна політична активність. З чим вона пов’язана, адже наразі немає підстав вважати, що Україна переможе протягом року?

- По-перше, міська рада не займається політичною діяльністю. Нам вистачає підготовки до опалювального періоду, інфраструктури, цивільного захисту у межах своєї відповідальності та повноважень… По-друге, завжди були прихильники централізації та децентралізації. Це природньо. Питання повноважень варто пов’язувати з питанням відповідальності.

З 2016-го політика децентралізації довела свою спроможність, місцева влада бере відповідальність перед громадою. У той же час інколи центральні органи влади та їх регіональні представництва не погоджуються з повнотою відповідальності і частково відповідальність перекладають на органи місцевого самоврядування. Так було що у 2016 році, що у 2021-му.

Так було завжди. У Мінфіні завжди казали, «у вас стільки грошей, то маєте поділитись». Приміром, віддати акциз на пальне, але підтримувати теплокомуненерго… Хоча держава постійно упускає питання компенсації різниці у тарифах, тому з 460 мільйонів вінницькому підприємству «повернули» лише 70 млн грн.

- Віталій Кличко нещодавно казав про погрози з Банкової, Геннадія Корбана залишили без громадянства. Відчувається тиск центральної влади у Вінниці?

- Об’єктивно, ніякого тиску немає. Ми відчуваємо не тиск, а різні точки зору на централізацію та децентралізацію. Якщо ми говоримо про загальний політичний клімат або збільшення свободи та демократії під час війни, то я вважаю, що сьогодні попри політичні вподобання та релігійну чи національну приналежність, українцям варто згуртуватись, і все робити заради перемоги. Схожі періоди достойно проходили та перемагали ті нації, які діяли саме так.

Закінчиться війна, тоді буде більше різних думок, демократії, а люди самі визначаться, кого підтримати з політичних фігур та партій.  

Сподобалася стаття? Розкажи про неї