Музей Голодомору провів масштабну експедицію Україною, щоб записати свідчення тих, хто пережив страшні 1932–1933 роки. Очевидців Голодомору (а їм зараз щонайменше 90 років) залишилося дуже мало, і саме тому їхні спогади такі цінні.

За 30 днів команда музею проїхала майже 10 000 кілометрів, відвідала 90 населених пунктів, де записала 122 історії з очевидцями Голодомору. Ми побували і в містах-мільйонниках, і в районних центрах, і в маленьких селах, де зараз залишилося всього кілька мешканців, у Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Запорізькій, Херсонській, Миколаївській, Полтавській, Харківській, Вінницькій та Хмельницькій областях. 

Перебуваючи на Вінниччині, команда музею відзняла історію Василини Яровенко, яка пережила Голодомор 1932-1933 років та масовий штучний голод 1946-1947-го.

Мешканка Вінниччини Василина Яровенко народилася в родині заможних селян, утім у 1932–1933 роках їй довелося дуже швидко подорослішати: дівчинка залишилася без батьків, які виїхали за межі України через репресії. 10-річна Василина Яровенко шукала різні шляхи для виживання. Зокрема, навесні вона ходила на роботу в колгосп – прополювати буряки. Попри те що вона працювала на рівні з дорослими жінками, платили їй тільки половину від заробленого – пів фунта хліба, тобто 200 грамів.

Крім того, в колгоспі було організоване колективне харчування. Однак Василина Яровенко згадує, що навіть підступитися до котлів, де варилася їжа, вона не могла: у відчаї зголоднілі люди намагались урвати собі хоч трохи їжі, і їхня поведінка більше нагадувала тваринну, ніж людську: 

«Там якісь галушки варили чи шось там ше, я туди й не підходила, бо там задушать. Воно кипить, отако-го булькотить, баби палять під тими котлами, а вони лізуть, кричать з тими мисками люди. Це як, як ото, ну, табун овець. Хтось зробить якусь біду їм, то вони бекають, кричать так, це страшне було!», – розповідає жінка.

Відео-історія Василини Яровенко

Мільйони українців стали жертвами геноциду та інших сталінських злочинів. Комуністичний тоталітарний режим знехтував базовими правами людини, зокрема правом на життя, гідність, свободу власної думки тощо. Завдання сучасного покоління українців – зберегти пам’ять про ці злочини, щоб не допустити повторення їх у майбутньому.

Матеріал створено у рамках проєкту «Голодомор: мозаїка історії. Невідомі сторінки», втіленого за підтримки Українського культурного фонду.