Na Парижі

Президент МХП Еко Енерджи Олександр Домбровський: "Україна і світ потребують чистоти. І чистої енергетики"

Новини Вінниці / Президент МХП Еко Енерджи Олександр Домбровський: "Україна і світ потребують чистоти. І чистої енергетики"
На тлі пандемії та пов’язаної економічної турбулентності тема змін клімату відійшла на другий план. Утім, для держав і бізнесів питання відповідального ставлення до природи та зменшення впливу на довкілля залишається на порядку денному. Про те, як бізнес та держава в Україні змінюють застарілі підходи до енергетики, говоримо з президентом МХП Еко Енерджи Олександром Домбровським.

На тлі пандемії та пов’язаної економічної турбулентності тема змін клімату відійшла на другий план. Утім, для держав і бізнесів питання відповідального ставлення до природи та зменшення впливу на довкілля залишається на порядку денному. Про те, як бізнес та держава в Україні змінюють застарілі підходи до енергетики, говоримо з президентом МХП Еко Енерджи й ексголовою Вінницької ОДА Олександром Домбровським.

— Почнемо з головної теми останніх місяців — пандемії. Як вона вплинула на бізнес, на економіку, зокрема, на енергетику?

— Глобальна ситуація потребує дуже глибокого аналізу. І він має бути не лінійним. Треба усвідомлювати, що це не перша пандемія. Нинішня зачепила всі країни світу, скоріш за все, такі ситуації ще будуть у майбутньому. І ми маємо зробити висновки, як на це реагувати. Так, є скорочення споживання, скорочення економіки — а отже, і скорочення енергетики. Про конкретні наслідки зі стовідсотковою впевненістю говорити ще зарано.

— Але якісь уроки вже можна винести?

— Ми лише починаємо виходити з кризи. Це і пандемія, і фінансово-економічні складнощі. Перший висновок: світ став надто глобальним, надто відкритим. І потрібно, щоб ця відкритість служила позитивним цілям, була керованою. Адже є питання національної безпеки, багато з яких досі не вирішені. І вразливість може виявитися там, де на неї не очікуєш — як-от з коронавірусом.

— Якщо не всі слабкі місця можна передбачити, то на які сильні сторони варто спиратися Україні?

— Світ змінюється надзвичайно швидко. Самі зміни змінюються — і держава мусить швидко адаптуватися до всього. Я сам за фахом технічний кібернетик, фактично, науковець з питань управління. Тому скажу про те, що держава повинна мати потужну систему управління, яка була б при цьому гнучкою та готовою до викликів.

Сильні сторони України — це, перш за все, люди. Висока якість освіти, значний рівень здатності до високоякісного продукту. По-друге, це наш потужний аграрний потенціал, який варто розвивати і використовувати. І третє, це наша відкритість до діджиталізації. Спеціалістів у нас для цього чимало.

— Один серед найбільших глобальних викликів сьогодення — зміни клімату. Чи робить щось український бізнес щодо цього?

— Якщо говорити про країну в цілому, переконаний, що ми робимо дуже мало. І спроби урядів щось робити, як на мене, дуже малі. З іншого боку, ми маємо певні результати. Наприклад, розвиток відновлюваної енергетики, використання внутрішнього енергетичного потенціалу. Ці напрямки дають можливість серйозно реагувати на зміни клімату. Вони не десь далеко, не десь у майбутньому, а вже просто тут і зараз, ми це бачимо. Це впливає на наше життя, на сільське господарство, на здоров’я людей.

— Внутрішній енергетичний потенціал України — у чому, на вашу думку, він полягає?

— Давайте подивимось на ситуацію з іншого боку. Сьогодні є чимало дискусій про співпрацю з МВФ. Ідеться нині про суму в $5 мільярдів, які ми потім маємо віддавати. Водночас, щорічні витрати держави на імпорт вугілля, нафти, газу, ядерного палива, плата за зберігання ядерних відходів — усе це перевищує $16 мільярдів. Тобто, ми забираємо ці гроші з української економіки. Тому з точки зору енергетичної безпеки варто максимум енергії виробляти всередині України. Нам треба переходити на чисті джерела енергії — сонце, вітер, біоенергетику.

І Україна як аграрна країна має величезний біоенергетичний потенціал. За оцінками Біоенергетичної асоціації України, ми можемо замінити близько 20 мільярдів кубометрів газу внутрішніми біоресурсами. І йдеться про відновлюваний ресурс, який забирає CO2 з повітря і дає позитивний мультиплікативний ефект економіці.

— Йдеться лише про газ?

— Ні, коли ми говоримо про біоенергетику, то це і біогаз, і біометан, і вироблення електричної енергії, і тепла, а також біоетанол та використання ресурсів біоенергетики в транспортному секторі.

— Зелена енергетика, звісно, потребує значних інвестицій та інновацій. Наскільки це технологічно складно в Україні?

— Формула, яку для себе вивів, це умовно «чотири І»: інформація, інновації, інтеграція та інвестиції. Цей ланцюжок дозволяє країні мати наукоємний, високотехнологічний продукт. З одного боку, у нас є чимало технологічних підприємств. З іншого — багато перепон. Тому компанії як Миронівський хлібопродукт (МХП) одним із драйверів свого росту роблять інновації, внутрішню інноваційну конкуренцію. І задача — випускати продукти та сервіси, які є найбільш прибутковими. А держава має створювати умови та стимулювати інновації. Перш за все, звісно, це вартість коштів.

— Якими проєктами МХП особливо пишається?

— Коли ми говоримо про Україну як потужного інноваційного гравця на світовому аграрному ринку, треба говорити про модель циркулярної економіки. Тобто, на кожному етапі виробництва отримувати додаткову вартість, дбаючи про природу і отримуючи екологічні продукти. Одним із таких проєктів МХП є переробка відходів у біогаз, який перетворюємо на енергію, тепло, пар, а також органічні добрива. Останні, зокрема, дозволяють розкислювати ґрунти та відновлювати їхню родючість, яка катастрофічна впала за останні 40 років.

— Екологічність — це все ж певний «модний» тренд чи необхідність?

— Модель МХП уже багато років працює. Вона постійно оптимізується і покращується. І така модель використовується і на Заході. В Україні є чимало компаній, які використовують ресурси в повний цикл і friendly до природи, запускають екологічні технології. МХП просто один з лідерів галузі, з правильно інтегрованою моделлю. І варто врахувати, що при надзвичайно високій енергоємності української економіки, ми в МХП робимо все максимально енергоефективно, дедалі покращуючи результати. І це дозволяє ефективно конкурувати на глобальних ринках.

— Скільки часу забрала така перебудова виробництва?

— Це безперервний процес. Нині ми працюємо над проєктом по виробництву біоетанолу. Крім того, серйозно займаємося проєктом щодо зеленого водню. Інвестуємо у досвід, практику, технології. І все це для підвищення енергетичної безпеки компанії, екологічної безпеки, і, звісно, зменшення негативного впливу на навколишнє середовище.

— Говорячи про регуляторні перепони: ви маєте досвід роботи у Верховній Раді, досвід у бізнесі. З цими двома точками зору, що, на вашу думку, має зробити держава, щоб спростити шлях до інноваційної зеленої енергетики?

В Україні є чимало компаній, які використовують ресурси в повний цикл і friendly до природи, запускають екологічні технології. МХП просто один з лідерів галузі, з правильно інтегрованою моделлю.

— Держава має швидко рухатися шляхом інноваційно-технічної модернізації, поклавши в основу екологічно чисту енергетику. Тому нам потрібна високоефективна, адаптивна система державного управління. Так і щодо енергоефективності: нині це питання взагалі зникло з порядку денного. А це не лише питання ухвалення закону, треба змінювати менталітет і займатися просвітництвом.

— Як ви бачите таку просвітницьку роботу?

— Треба розказувати про це, наприклад, у школах. Як-от про біоенергетику: пояснювати, що біоенергетичну сировину ми щороку вирощуємо, переробляємо — і на наступний рік вона знову відновлюється. Що сонце не належить ані США, ані Китаю, ані Росії — це українське сонце. І вітер український, і вода українська. Біоенергетика, сонце, вітер — набагато дешевше та чистіше. І люди це вже починають розуміти.

— Цим активно займаються у ЄС. Окремі країни навіть беруть курс на повний перехід через 15−20 років на відновлювану енергетику. Чи реально це в Україні?

— Я думаю, що у світу немає іншого вибору, як переходити на екологічно чисту енергетику. Тому що коли ми говоримо про викиди, про зміни клімату, більша частина цих проблем пов’язана з брудною енергетикою. Тож, це шлях цивілізації. І нам треба або показувати приклад, або пасти задніх. І Україна може в розумні терміни перейти на зелену енергетику, що вплине як на економіку, так і на добробут, і здоров’я людей. Світ і Україна потребують чистоти в широкому сенсі, і зокрема чистої енергетики.

— Торік було створено Global 100 RE Ukraine, і ви стали головою правління цього об'єднання. У чому полягає його робота? Яких результатів хочете досягнути?

— Це широкий спектр завдань. Ми об'єднали провідні організації — екологічні біоенергетичні, вітроенергетичні, з питань сонячної енергетики та енергоефективності. Це просвітницька, технологічна, інноваційна платформа. Перш за все, для просування ідей чистої енергетики та відповідних технологічних рішень. Крім того, це майданчик для дискусій та обміну досвідом, пошуку правильних рішень для країни.

— Є конкретні задачі?

— Це візія майбутнього. І як середньозважена задача, яка враховує різні позиції, це до 2050 року мати в Україні десь 80% споживання та виробництва чистої енергетики. Над цим працює і МХП — новими технологіями на кшталт біоетанолу чи зеленого водню.

— Над чим іще працює МХП у галузі енергетики?

— Один з дуже цікавих проєктів — energy storage, накопичення електричної енергії. Щось схоже зробив Ілон Маск в Австралії. Зараз ми готуємо техніко-економічне обґрунтування на таке сховище енергії у Вінницькому регіоні. Думаю, ми будемо використовувати і вітер, і виробляти зелений водень. Адже якщо ти хочеш бути лідером в будь-якій галузі, треба використовувати найкращі технології.

Джерело: НВ

Сподобалася стаття? Розкажи про неї