Na Парижі

Олександр Теренчук: «Вінничани уже звикають, що я не тільки актор, але на гумориста в серйозних амплуа реагують двояко»

Новини Вінниці / Олександр Теренчук: «Вінничани уже звикають, що я не тільки актор, але на гумориста в серйозних амплуа реагують двояко»
Актори та шоумени, яких у 2019 році українці обрали до парламенті уже про себе заявили. Хтось краще, хтось гірше, але яскраво - як вони це вміють. До місцевих рад люди шоу-бізнесу також потрапили, але вже роком пізніше. Втім, так само - на хвилі популярності партії "Слуга народу". Часу показати себе не тільки на сцені, а й у сесійних залах у них було ще не так багато. Про те, як звикає бути депутатом, як складаються стосунки із міським головою та чи допомагає депутатський статус у шоу-бізнесі, також - про те, на які теми не жартують "Вінницькі" та хто з українських президентів найбільше ображався на жарти про них, в інтерв'ю NаПарижі розповів член фракції "Слуги народу" у Вінницькій міськраді, поки що, більше відомий як актор, гуморист, шоумен та ведучий свят Олександр Теренчук.

Актори та шоумени, яких у 2019 році українці обрали до парламенті уже про себе заявили. Хтось краще, хтось гірше, але яскраво - як вони це вміють. До місцевих рад люди шоу-бізнесу також потрапили, але вже роком пізніше. Втім, так само - на хвилі популярності партії "Слуга народу". Часу показати себе не тільки на сцені, а й у сесійних залах у них було ще не так багато.

Про те, як звикає бути депутатом, як складаються стосунки із міським головою та чи допомагає депутатський статус у шоу-бізнесі, також - про те, на які теми не жартують "Вінницькі" та хто з українських президентів найбільше ображався на жарти про них, в інтерв'ю NаПарижі розповів член фракції "Слуги народу" у Вінницькій міськраді, поки що, більше відомий як актор, гуморист, шоумен та ведучий свят Олександр Теренчук.

«У міськраді потрібно прийти, підписати, передати другому-третьому, й тільки тоді воно запрацює. А я давно звик до онлайн»

- Олександра Теренчука знають як актора, ведучого та шоумена. А чи звикають уже як до депутата міської ради?

- Я не можу прочитати думки людей, але на сьогодні вже є дуже багато запитів і на прийомах громадян, і приблизно 6-7 особистих зустрічей маю в місяць, багато запитів через інтернет, за місяць підписав чотири соціальні допомоги на лікування людям, які його потребують. Тому, мабуть, вінничани уже звикають, що я не тільки актор і гуморист. Але, здається реагують на мене двояко, бо чомусь гуморист важко сприймається в серйозних амплуа. Але вже пишуть мені у Фейсбуці відгуки, що я не тільки граний актор, а й гарна людина і гарно працюю.

- А самі вже звикли до депутатства?

- Йде ще адаптація. Я це порівняв би з тим, коли якогось зарубіжного гравця привезли в київське "Динамо" і він вперше побачив сніг. Відразу він не може грати по максимуму, тому що йому потрібно адаптуватись. Так само й у міській раді: потрібно навчитись правильно подавати проєкти, прописувати кошторис, вивчити загалом формулу - як правильно працювати у державній структурі тощо. Звичайно, у загальному я це знаю, але тут процесуальність подачі документів для мене дуже складна, як для творчої людини.

- Відчувається бюрократизм?

- Не знаю, чи можна це так назвати, але дивно, що немає ще повного переходу на електронні системи, за якими я звик працювати. Я уже сім років директор команди Ліги сміху "Вінницькі" і в мене практично все відбувається в телефоні. Буває, що я навіть із нашими спонсорами і партнерами особисто не зустрічають, бо вони в іншому місті. А тут потрібен інший підхід - прийти, підписати, передати другому-третьому, й тільки тоді воно запрацює. Зрозуміло, що це певна система контролю, але її можна полегшувати електронними варіантами.

- Які перші враження від сесій міської ради? Не здаються вони трохи нудними, якщо навіть з обласною порівняти?

- Так, я чув, що в обласній раді буває веселіше, але можу сказати, що в мене більше вражень не від сесій, а від засідань комісій. Мені там цікаво, бо там дійсно подається інформація, а на сесіях уже голосують за проекти, підтримані комісіями. Цікаво слухати людей, як вони подають свої проєкти, як аргументують свою позицію. Є моменти, з якими погоджуєшся, є - з якими не погоджуєшся.

До речі, на минулій сесії міськради теж було цікаво, коли зачитували звернення про санкції щодо Медведчука. Наш заступник голови фракції Дмитро Сидоренко зачитував це звернення, а ОПзЖ демонстративно встали і вийшли із зали. Тому й у міській раді буває цікаво. А щодо нашої фракції - "Слуги народу" - то у міській раді вона невелика, але досить потужна. Є Дмитро Сидоренко, який добре розуміється на земельних питаннях, є Віталій Плясовиця - один з найкращих архітекторів, є чудова лікарка Маргарита Юрчак та Юлія Головчук - кандидат економічних наук.

Але проблема, наприклад, для мене в тому, що напрям, який я хотів би розвивати у Вінниці, сьогодні не працює, бо ковід фактично зупинив розвиток культури. Тому сьогодні ці проєкти я можу тільки розробляти, але втілювати їх поки зарано.

У мене вже є досить цікавий проєкт, розрахований на популяризацію Вінниці не лише в Україні, а й у світі. Робоча назва проекту - "Вінниця в YouTube". Це мають бути 10-хвилинні фільми з відомими людьми, які розповідають про Вінницю, про визначні місця Вінниці і, можливо, у майбутньому про область загалом.

«З інших партій люди сьогодні вже будуть добре думати - чи запрошувати ведучим на свято людину не зі своєї партії, бо бояться якогось роздування скандалів»

- Такого "Трускавецького університету", який організовували для "Слуг народу" у Верховній Раді, не було для місцевих рад?

- Не буду казати, яких, але знаю, що в Україні депутати п'яти міськрад їздили на такі ж заняття у Буковель. У Вінницькій міськраді таких виїздів не було.

- Вам у депутатській роботі допомагає близьке знайомство із головою ОДА?

- На жаль, так складається, що Сергій Борзов рідко буває на сесіях міської ради. Не тому, що він не хоче, а тому, що сесію обласної ради призначають на той же день і час, що й міську. Насправді, нині я дуже рідко бачусь із губернатором. Єдине, що раджусь по цих проєктах, які я розробляю.

- Як складаються стосунки із міським головою, який представляє іншу політичну силу?

- На сьогодні конфліктних ситуацій немає. У мене було особисте знайомство з міським головою перед початком мого депутатського старту на першому засіданні, він тоді знайомився із кожним депутатом окремо. Тоді він сказав, що сподівається, Вінниця буде розвиватися набагато краще в культурному напрямі, що коли закінчиться ця "ковідна" історія, то буде ще багато Днів міста, Днів Європи - потрібно буде включатись максимально і робити так, щоб Вінниця біла лідером серед міст України в культурному плані.

- У минулому скликанні у міській раді було кілька депутатів, які вносили певне різноманіття у перебіг сесій, активно демонстрували свою опозиційність до міської влади. Маю на увазі, наприклад, Ганну Давиденко. Можливо у вашій фракції хтось такий буде у нинішньому скликанні?

- На сьогодні, щоб вносити різноманіття, потрібно завантажити себе документацією, дуже ретельно вивчати проекти рішень. А коли тобі за місяць дають «Стратегію розвитку Вінниці – 2030» і там понад 300 сторінок, трохи важко так швидко зрозуміти конкретику. Ми вивчаємо, звісно, документи, але в нас ще немає такого досвіду, як був, наприклад, у Ганни Давиденко.

- У шоу-бізнесі депутатство чимось допомагає? Можливо, колеги по міській раді стали частіше запрошувати на свої свята?

- Абсолютно ні. Я б навіть сказав, що депутатство шкодить моїй роботі в шоу-бізнесі. Тому що багато людей, які в інших партіях, сьогодні вже будуть добре думати - чи запрошувати людину з іншої партії провести свято, бо вони також бояться певної реакції.

- Багато колег-акторів стали депутатами у місцевих радах?

- Насправді, якщо брати не Верховну Раду, то їх не дуже й багато. У нас у Вінниці є дуже багато гумористів, є команда "Вінницькі", яка складається з дев'яти осіб, але тільки я один пішов у цьому напрямку. Ще в місцеву політику пішли Віктор Гевко, який балотувався на міського голову Тернополя й зайняв там, здається, третє місце. В інших міських радах такого "гумористичного напрямку" практично немає. Принаймні, серед тих акторів і гумористів, з якими я співпрацюю, є хіба що губернатор Черкащини Олександр Скічко.

- Після невеликої перерви команда "Вінницькі" знову виступає у "Лізі сміху" - берете участь у "Битві титанів". Що нового у команді, які плани, можливо, власні проєкти будуть?

- Сьогодні головне завдання - максимально дійти до перемоги у "Битві титанів", адже це вперше за шість років зібрані найкращі команди "Ліги сміху" за всю її історію. У цій "Битві" все дуже цікаво. Уже вилетіли такі сильні команди, як "VIP-Тернопіль", "Отдыхаем вместе", "Стояновка - Загорецька".

Це додає присмаку дуже цікавої гри - ніхто не може передбачити, що буде далі. Ліга показала, що вона цікава, бо дуже багато сильних команд і всі працюють по максимуму: найсильніші зібрались на одній сцені й хочуть виграти. Серед новинок у нашій команді - нові костюми від моєї дружини Світлани Теренчук, а також - два нових актори, які раніше грали за збірну Криму, - Рустем Емірсалієв та Ілля Дерменжи. Цим самим ми підтверджуємо, що Крим наш. 

- Нещодавно також відзняли новий сезон "Одного разу під Полтавою". Версія дещо відрізняється від попередніх...

- Автори вирішили ризикнути і зробили некласичну версію, де була дільниця, де був магазин Вєри. Зробили цього разу 20-серійний сюжет про те, що відбувається у кафе в Яринки. З’явився цього разу в серіалі ще один вінничанин - Дмитро Голубєв, який грає кухара. Мені здається, у нього все дуже класно виходить. Єдине, що всі сумують за Вєрою, але це, мабуть, тимчасово, бо вже з початку травня почнуться зйомки нових 40 серій. Я думаю, що всі улюблені герої з’являться у знайомих епізодах й до них приєднаються нові.

- Куди, все ж, зникла Вєра?

- По-перше, на телебаченні потрібно експериментувати. По-друге, Анна Саліванчук народила другу дитину й, можливо, їй трохи важче було б зараз зніматися. Тому їй дали відпочити. Думаю, що влітку вона повернеться і все буде добре.

- Сценарій "Одного разу під Полтавою" ретельно продумується наперед чи буває імпровізація?

- У гуморі насправді нічого спонтанного немає, окрім імпровізацій у розминці. Все інше - це чітко продумані речі, чітко продумані образи. Є спеціальні авторські групи, які працюють за два місяці до того, як почне зніматися серіал. При цьому спочатку групи здають каркас сценарію, потім розписують діалоги, у Києві вони читаються головним редактором проєкту, це все читає режисер, знімальна група дивиться - де легкі зйомки, де складні. Потім уже реквізитори підбирають одяг та повністю "амуніцію" і так далі.

- Якась також своєрідна бюрократія?

- Я не можу сказати, що це бюрократія, це - підхід, який систематизує процес, бо насправді, коли ми приходимо на майданчик, актор отримує свій чіткий текст, за яким він цього дня працює, його чітко одягають у той одяг, який потрібно, гримують, якщо потрібно синяк - йому чітко роблять синяк. Є людина, яка чітко видає їжу вранці, в обід і ввечері, каву. Тобто це системний підхід для максимального результату. Так сьогодні знімаються фільми, а раніше, мені здається це було ще складніше.

До речі, сьогодні є чітка позиція, що "Одного разу під Полтавою" має бути не тільки серіалом, має вийти повнометражний фільм, над яким уже працюють авторські групи. Сподіваюсь, цей фільм вийде і буде представлений у кінотеатрах. От тільки коли це буде, сказати важко. Велике питання є у частині фінансування. Зараз знімати фільм - недешеве задоволення - потрібно щонайменше 400 тисяч доларів.

«Зустріч випускників, де був присутнім Володимир Гройсман, я проводив. Я не знав, що він там буде»

- У попередніх сезонах усім, хто знає генерала Валерія Літвіна, колишнього начальника міліції Вінниччини, було цікаво, звідки взявся його портрет у кабінеті дільничного. Чому саме його фото?

- Знову ж торкнемось теми реквізиторів. Вони дізнались, що дільничного буде грати людина з Вінниці. Коли вони загуглили "начальник поліції Вінниця", то з’ясувалося, що був певний час Літвін. Вони роздрукували його фото і сказали: "Якщо вінницький чувак сидить у кріслі дільничного, то хай буде й вінницький начальник". Потім цей портрет уже не змінювали, хоча наші керівники поліції мінялись. 

- Може він був "яскравим" керівником, який запамятався добре?

- Я зараз на дуже багатьох заходах працюю для правоохоронних структур, після того, як став їхнім "колегою". То мені поліцейські розповідають, що це був дуже цікавий начальник. Він міг о третій ночі зібрати нараду, відправити всіх на якісь завдання. Такий він чоловік. Я з ним особисто за руку не вітався, в кабінеті не сидів, то нічого сказати не можу.

- Він якось реагував на свій портрет у серіалі?

- Ні, він не реагував. Реагували тільки ті, хто з ним у свій час служили і були на певних посадах у Вінниці.

- Зараз кав’ярня TERENTINO Espresso bar розташована дуже близько до обласної поліції... Як взагалі розвивається цей бізнес, чи приносить шалені прибутки?

- Насправді, цей бізнес сьогодні зовсім не прибутковий, зважаючи на епідемічну ситуацію. Це дотаційний бізнес: вартість оренди немаленька, а потік людей суттєво зменшився.

- Але в планах є цікаві ідеї, щоб дивувати відвідувачів?

- Я завжди хотів, щоб це було атмосферне місце, де зустрічають цікавих особистостей. Але сьогодні хочеться максимально обмежити контакти людей. Ми чекаємо, коли вже нарешті ця біда пройде. Тому поки відомих людей привозити не будемо. Тим більше, у мене є відчуття, що скоро посилиться карантин і каву ми будемо видавати тільки на виніс.

- Спікера парламенту, коли він був у Вінниці, не запрошували на каву?

- Я його особисто не знаю, бачив тільки по фото і відео, тому й не запрошували. Але часто запрошую губернатора і Сергій Сергійович частенько приходить, п’є каву, по кілька хвилин спілкуємось і він далі йде на роботу.

- Для команди "Вінницькі" є сьогодні заборонені теми для жартів?

- Нам нічого не забороняють говорити зі сцени, окрім хіба що теми релігії - ми її не торкаємось. Над усім іншим жартуємо, в тому числі - про політику. Ми жартували і про попереднього президента, і жартуємо про нинішнього.

- Політики на жарти про себе не ображаються?

- До речі, Петро Олексійович - один з небагатьох людей, які дійсно ображались. Мене це дивувало, бо навіть ті попередники, яких гумористична ланка дуже потужно "пресувала", вони не так реагували - їм було все одно. А Петро Олексійович - така людина, що міг образитись. Навіть були певні дзвінки, щоб деякі номери прибирались із виступів.

- Ви ще й про колишнього прем’єра Володимира Гройсмана жартували? Як він реагував?

- Він якраз один з тих, політиків, що, як би не складались обставини - постійно привітається. Навіть тепер - коли я в іншій політичній силі.

- На свої свята експрем’єр запрошує?

- Не запрошував, але зустріч випускників, де він був присутнім, я проводив. Я не знав, що він там буде, і коли прийшов, то був приємно здивований. А Володимир Борисович доволі гарно й адекватно відпочивав, навіть брав участь у конкурсах, які я вів - відповідав про школу, про своє дитинство...

- Ви, мабуть, не могли там про нього не пожартувати?

- Насправді, сьогодні потрібно жартувати дуже акуратно, коли присутні певні особи на певних святах. А взагалі я завжди дотримуюсь у своїй роботі принципу, що із  кожного свята людина має йти з позитивом, жодного негативу не повинно бути.

Сподобалася стаття? Розкажи про неї