Після виявлення «під ковшем екскаватора» підземель у центрі Вінниці тема того, що приховується у місті, стрімко стала «популярною». Нечисленні місцеві аматори-дослідники здивувалися розголосом, адже раніше потайки «копали» та «ходили» підземеллями, не привертаючи уваги. Аби систематизувати настрої активістів, згладити «звинувачення» у нехтуванні темою та зрозуміти, як рухатися далі, зацікавлених вінничан зібрали за «круглим столом» 5 вересня у хабі HUB Місто змістів, де 2,5 години ділилися думками…
Головними спікерами були доволі авторитетні у Вінниці депутати міськради, представники комунальних підприємств, чиновники, вчені та громадські діячі, хоча і не дослідники, не фахівці із підземель.
За словами модератора круглого столу директора КП «Центр історії Вінниці» Олександра Федоришена, детальних досліджень підземель міста ніколи не проводилося, а ще до 1917 року існуючі ходи не вважалися пам’яткою історії та були у занепаді. Втративши оборонне значення, вони використовувалися винятково для санітарної та господарської функцій. Втім він зауважив, що найбільш цікавими для досліджень можуть бути ділянки навколо колишніх і сучасних монастирів, а також нині неіснуючої площі Ринок (в районі вул. Визволення).
Завідувач відділу охорони культурної спадщини управлення культури Вінницької ОДА Михайло Потупчик зі свого боку зазначив, що перед будь-якими роботами в історичному ареалі міста мають бути проведені дослідження. Цієї норми забудовники дотримувалися, хоча вже після початку робіт. Переважно на місці колишніх будівель археологи знаходили звичайні погреби. У свою чергу він додав, що є нагальною потреба у створенні окремої програми по вивченню підземель або місцевої інституції, хоча у Вінниці й відсутні фахівці.
Колишній архітектор Вінниці Сергій Царенко згадав про електромагнітні дослідження в районі вулиці Соборної, які проводилися у 2004 році та виявили на різних глибинах «пустоти». Найглибші на рівні 12 метрів. Він вважає, що ці «канали» заповнені водою чи глиною. На думку С. Царенка, вони є такими глибокими, адже «пов’язані» з давньою забудовою – за часів до включення території міста до Речі Посполитою.
Депутатка міськради Ганна Давиденко зауважила, що до реалізації будь-якого будівельного проєкту в історичному центрі, забудовник має отримати погодження Мінкультури та забезпечити нагляд археологів, а також запропонувала запровадити спільний проект «Вінниця підземна».
Доволі предметно висловився настоятель монастиря капуцинів, де саме реставровані старовинні підземелля, Костянтин Морозов. Він нагадав приклади Риму та інших міст, де фрагментарно збережені давні підземелля, які представлені у первісному вигляді, адже туристи не гулятимуть кілометрами підземель. Тому цього достатньо.
Цитувати чи переказувати думки всіх, мабуть, немає сенсу. Тривалі обговорення повинні дати відповідь на мету «круглого столу». Це спроба знайти компроміс, «заговорити» актуальну тему чи організувати дослідження? Щодо першого «варіанту», то це практично вдалося. Попри певну «токсичність» Ганни Давиденко для представників мерії через її гіперактивність у «підземній темі», з нею було налагоджено конструктивний діалог і досягнуто навіть порозуміння. Зокрема знайшла підтримку її ідея щодо документального оформлення пошукової роботи.
Чи вдалося друге – «заговорити» - покаже час. Принаймні під кінець круглого столу всі сторони погодилися з абстрактними речами, створенням карти відомих «підземель» та навіть друку книги про підземелля.
Тепер про третє. Лунала ідея довірити місцевим ентузіастам самостійні пошуки, додавши їм офіційного статусу, але її не «розвинули». Після круглого столу деякі з вінничан, які потайки «копають» ходи, фільмують досліди та без зайвого галасу досліджують підземну Вінницю, лише домовлялися про «візит» на чергову цікаву для них ділянку…
До речі, навіть під час круглого столу один з дослідників повів журналістів у сусіднє подвір’я з крутим спуском у мурований підвал, де показав кілька «кімнат» та арочні канали, що зайняті місцевими мешканцями під господарчі потреби. Так, можливо, що це звичайний підвал, який не пов'язаний з іншими ходами. Можливо. Але ж це не досліджено...
І головне, на що не було відповіді на круглому столі – що саме вінничани хочуть отримати від виявлених підземель? Нібито всі погоджуються з тим, що фрагменти залишилися, а от чи потрібні вони місту - так і не стало не зрозумілим, адже їх вивчення дорого коштує, а заздалегідь відомо, що цілісні ходи «до Південного Бугу» на початку ХХІ сторіччя виявити занадто складно.
У статті використані фото авторів і дослідників Facebook-групи "Тіні. Вінниця"
