Відбулися президентські вибори. Дехто з вінничан вже приміряє на себе зручні крісла чиновників, а бізнес вичікує, щоб зрозуміти «нові правила гри». Проте, що зміниться у регіоні найближчим часом, що вдалося зробити на посаді, а що ні, в інтерв’ю з головою Вінницької облдержадміністрації Валерієм Коровієм. 

Наразі публікуємо частину 2. Також читайте частину 1, яка була опублікована 14 травня.

 

«Представники бізнесу сьогодні чекають на розвиток подій навколо Приватбанку, і вона є індикатором того, що очікувати далі»

- На Вінниччині реалізується кілька амбітних проектів. Бізнес не лякає зміна керівництва держави?

- Цей процес насторожив бізнес. Я мав декілька серйозних розмов, і можу сказати, що великі компанії турбуються через невизначені перспективи. Будь-яка велика компанія перед прийняттям рішення щодо інвестицій зважує багато факторів і оцінює ризики.

Новообраного президента очікує тест щодо ситуації навколо Приватбанку. Я впевнений, що й уряду, і президенту вдасться знайти узгоджене рішення, щоб цей державний банк успішно працював. Якщо цього не буде зроблено, важко прогнозувати наслідки.

Представники бізнесу сьогодні чекають на розвиток подій навколо Приватбанку, і він є індикатором того, що очікувати далі.  

Ми зробили потужний «заділ». Вінницька область є абсолютним лідером по цілій низці показників. В аграрному бізнесі конкурентів немає. Ми досягли 16%-го приросту валової продукції. По темпам приросту промисловості (12%) область на другому місці, по роздрібному товарообігу (11%) - на першому, по динаміці приросту податку на доході фізосіб – на другому, по динаміці приросту будівництва (57%) – на третьому.

Це результат тієї роботи, яку ми проводили протягом останніх років для стимулювання бізнесу. Наразі на заплановані потужності почали виходити інвестпроекти, перемовини по яких йшли тривалий час.

- Які з них Ви вважаєте найбільш успішними?

- Хочу відзначити саме МХП. За два останніх роки компанія вклала 400 мільйонів доларів. Вже працює біогазовий комплекс, він має наростити потужність до 20 МВт. Завдяки компанії створено потужне конкурентне середовище у південно-східній частині регіону.

Другою хочу назвати компанію Delphу, яка на майданчику 45-го заводу створила за 1,5 роки у Вінниці виробництво з 2 тисячами нових робочих місць. Компанія UBC Group відкрила завод по виробництву холодильного обладнання. З наладкою ще однієї лінії, штатна чисельність працівників буде подвоєна. Більш того, у менеджменту є певні напрацювання, як далі розвиватися у місті. Далі, компанія Fujikura… Важливо, що вони підтягують робочі руки з наближеної до міст сільської місцевості.

Розпочалися роботи з ремонту дороги М-12. А будівництво доріг як мультиплікатор підтягнуло підрядні організації, видобуток щебеню та створення нових робочих місць.

 

«Потрібно 3-5 років, аби дійти до сільської місцевості, де дороги десятиріччями не ремонтували»

- Але саме якість доріг залишається чи не найбільш проблемною…

- Потрібно 3-5 років, аби дійти до сільської місцевості, де дороги десятиріччями не ремонтували. Щодо М-21 неподалік Вінниці у напрямку Жмеринки, ділянка якої наразі дуже пошкоджена, можу пояснити, що в цьому році пріоритетом є завдання завершити роботи на трасі у сторону Махнівки (кол. Комсомольське), а також по М-12 навколо Немирова та на ділянці від Райгороду до Черкаської області, щоб забезпечити роботу транспортного коридору від західного кордону до Чорного моря. Лише з наступного року ми можемо кардинально вирішувати питання ремонту відрізку від Вінниці до Могилева-Подільського.

Але хочу зауважити, що в нас занадто проблемною є дорога, яка «розтинає» Вінниччину навпіл – з обласного центру до Тиврова, Шпикова, Томашполя, Крижополя і Могилева-Подільського. Наразі ми стикнулися з проблемами природнього характеру. Постійні дощі не дозволяють максимально завантажувати ремонтників. Але є фінансові можливості та людські ресурси, потрібно лише аби погода дозволила пришвидшити темпи ремонтних робіт.

Я насправді дуже переймаюся цією темою, але, на жаль, «вибити» на ремонти більше коштів, ніж є, не в моїх силах.        

- МХП разом з китайськими інвесторами не відмовляються від будівництва потужного підприємства у Гнівані?

- Ні. Продовжуємо вести підготовчі роботи. Майданчик набув рис цілісного комплексу. Оформляються юридичні питання. Сподіваюся, що найближчим часом відбудеться зустріч з Юрієм Косюком (власник МХП, - прим. авт.), на якій спілкуватимуся на цю тему. Мова йде про проект на 600 млн доларів, які залучаються через іноземні фінансові інституції, тому процес йде не настільки швидко, як хотілося би. В мене інтуїтивне відчуття, що цей проект буде реалізовано. На ринку праці у Вінниці з’явиться серйозний конкурент. Впевнений, що вінничани будуть їхати у передмістя на роботу. Ще за радянських часів Гнівань вважався промисловим супутником Вінниці, де створена унікальна інфраструктура, починаючи від залізниці та енергопотужностей, а закінчуючи кваліфікованою робочою силою і водними ресурсами.

 

«Не нормально, коли сімейний лікар отримає зарплатню у 2-3 рази більшу, ніж хірург з «Пироговки»

- Що не вдалося реалізувати на посаді голови ОДА?

- Ідею «Прозорого офісу» в облраді… Не зміг переконати депутатів, що на першому поверсі має бути не їдальня, а місце для їхньої ефективної роботи з виборцями. Не вдалося переконати депутатів створити комунальне підприємство «Центр концертних програм», яке давало б можливість на новий рівень вивести такі проекти як «ТульчинОперафест» і Вінницький джазовий фестиваль. Відверто кажучи, ці фестивалі давно вийшли у абсолютно новий формат. Прийшлося вирішувати нагальні питання в інший спосіб.

З точки зору бізнесу, то все що планували – реалізуємо. Зізнаюся, що було бажання «залучити» ще декілька великих компаній до Вінниці, як наприклад Sumitomo. Попередні домовленості були, але компанія пригальмувала переговорний процес. «На противагу» їй реалізовано проект Delphy.

В галузі охорони здоров’я вважаю, що ми повинні більш швидкими темпами реформувати третинну ланку. Не нормально, коли сімейний лікар отримає зарплатню у 2-3 рази більшу, ніж хірург з «Пироговки». Я розумію, що на все потрібні кошти, але оскільки не вдалося достукатися до профільного міністерства, вирішили рухатися іншим шляхом і перетворюємо лікарні у некомерційні комунальні підприємства. Так можна відійти від тарифної сітки та стимулювати керівників і найбільш професійних фахівців.

На початку року ми завжди визначалися із пріоритетами і ставили певну планку, їх затверджували, а потім підводили підсумки. Так от, до 90% завдань, які ставили перед собою, ми виконували. Є з чим порівнювати. Я пам’ятаю, як я прийшов на цю посаду на початку 2015-го. По коридорам обласної державної адміністрації ходили якісь невідомі люди з якимось прізвиськами.

На вулиці не було патрулів, а під стінами поліції палили покришки. Говорити тоді про якісь інвестиції та ремонти було неможливо. У Піщанському районі люди були налякані, оскільки навіть кордону з ПМР не було. Сьогодні по всім напрямкам ми зробили колосальний крок вперед. Так, всім хочеться ще краще. Але мені здається, що у Вінницькій області вдалося створити систему управління, яка працює.

Основне завдання держінституцій полягає у тому, що держава не повинна керувати людьми. І просто так давати гроші теж не має. Завдання у створенні ефективного середовища, щоб люди могли заробляти, відчували себе у безпеці, прагнули бути щасливими.

Держава лише встановлює індикатори. Якщо людина опускається за статками нижче певної межі, їй допомагають.      

Ще хочу нагадати, що з 2016-го, на рівні області, запрацювала систему Prozorro. За три роки завдяки цьому ми зекономили 817 млн грн. Кажуть, що на хліб ці кошти не намастиш. Ще й як намастиш. За ці гроші змогли закупити меблі для шкіл, замінити вікна, провести ремонт дахів у закладах. Далі, райдержадміністрації стали центрами надання адміністративних послуг. Людям не треба, як раніше, торби по кабінетам носити.  

 

«Попит у квітні-травні на овочі завжди зростає. По-перше, Великодні свята, а по-друге, вже відчувається авітаміноз»

- Як вважаєте, чому у травні ціна на цибулю та капусту б’є усі рекорди? Через минулорічний неврожай чи відсутність умов для зберігання?

- На ціну впливає велика кількість чинників і об’єктивні закономірності. Є сезонний фактор. У вересні ціна найдешевша… Якщо аналізувати обсяги виробництва овочів поблизу Вінниці, то фермери щороку їх нарощують і стикаються зі проблемою збуту. На сезонність коливання цін впливає відсутність якісних можливостей для збереження продуктів.

Нещодавно ми обговорювали необхідність системи державної підтримки для створення потужних овочесховищ, що давало можливість зберігати надлишки до весни. Попит у квітні-травні на овочі завжди зростає. По-перше, Великодні свята, а по-друге, вже відчувається авітаміноз, і люди прагнуть включати в меню овочеві салати. З першої половини червня попит різко падає.

- Ви особисто часто буваєте на ринку? Що купуєте?

- Буваю, але не часто. Інколи дружина дає перелік того, що потрібно придбати. І я працюю «по списку». Переважно обираю молочні продукти. Зазвичай я їжджу на ринок «Привокзальний», окрім сиру, коли з’являються перші черешні, завжди їх купую. Коли відзначаємо дома свята, можу придбати цитрусові, шампіньйони, овочі, а в сезон – кавун і диню.