Na Парижі

Експерт Євген Шаповалов: "Чим будуть управляти нові районні ради - досі незрозуміло"

Новини Вінниці / Експерт Євген Шаповалов: "Чим будуть управляти нові районні ради - досі незрозуміло"
Політичні партії із 27 липня вже почали подавати до ЦВК свої кандидатури до складу обласних, районних та міських (у містах обласного значення) виборчих комісій. Тобто кампанія з місцевих виборів, що відбудуться 25 жовтня фактично стартувала, але буде вона не такою, як попередні.

Політичні партії із 27 липня вже почали подавати до ЦВК свої кандидатури до складу обласних, районних та міських (у містах обласного значення) виборчих комісій. Тобто кампанія з місцевих виборів, що відбудуться 25 жовтня, фактично стартувала, але буде вона не такою, як попередні. І не лише через зміну виборчого законодавства, а й через те, що ми досі достеменно не знаємо, посадовців з якими повноваженнями ми будемо обирати восени. Особливо це стосується районних рад, які спочатку взагалі не передбачались у планах реформи...

Чимало невизначеності принесли нещодавно внесені зміни до Виборчого кодексу та постанова парламенту про утворення нових районів. Про позитивні й негативні нюанси змін в адмінтерустрою та новацій виборчого законодавства в інтерв'ю NаПарижі розповів радник з децентралізації, експерт з місцевого економічного розвитку Асоціації ОТГ Євген Шаповалов:

- Стосовно змін адмінтерустрою - всі до цього йшли і розуміли, що це має бути. Усі розуміли, що реформа має бути завершеною, що не може бути все розбалансованим. Ми починали обговорювати районування на Вінниччині з трьох районів, а вийшли на шість. Звісно, багато є незадоволених. Але невдоволені будуть завжди. Наприклад, за моїми даними, більше 30 ОТГ по Україні зараз судяться з Кабміном, деякі громади судяться з ОДА. Але те, що за постанову проголосували - це великий позитив. Щодо виборчого законодавства, то "найбільше зло" - це поріг мажоритарки у 10 тисяч виборців. Ми всі розуміємо, що на рівні громади про якісь партійні інтереси говорити доволі смішно, бо чим займається влада у громаді? Це - освітлення, водогони, дороги, ремонти якихось комунальних закладів, шкіл. Як там можна ділитись за партійним принципом - здається дивним. Мені здається, що попередня пропозиція у 35 тисяч виборців була більш логічною і зрозумілою для всіх, багато асоціацій та експертів підтримували саме цю норму.

- Яка кількість районів була б оптимальною для Вінниччини?

- Я думаю, це покаже час. Тут ключова річ - районні ради. Усі розуміють, що вони матимуть дуже сумнівні функції, бо за ними навіть у законопроекті 3614 (внесення змін до Бюджетного кодексу) не закріплено жодних доходів, окрім податку на прибуток від діяльності комунальних підприємств, які у своїй більшості нині збиткові та надходжень від орендної плати. Чим вони будуть управляти - незрозуміло. Є ідея їм дати вторинку, але, мені здається, це робиться уже від безвиході, тому що Конституція передбачає вибори до районних рад і вони у швидше за все будуть. Але функціонал цих райрад буде абсолютно обмежений.

- Тобто восени ми будемо обирати районні ради, але чим вони будуть займатися - ми ще не знаємо?

- До виборів, в будь-якому випадку, потрібно ухвалити ці зміни. Зараз є чотири ключових законопроекти, якими займається Мінрегіон: внесення змін до Закону про місцеве самоврядування, Закону про місцеві державні адміністрації, Податкового кодексу і Бюджетного кодексу. Добре, що ці напрацювання ведуться і насправді ведуться чесно, прозоро, консультації з усіма асоціаціями та експертами відбуваються, але всі розуміють, в тому числі у владних кабінетах, що це мало бути зроблено трохи раніше. Багато політичних сил хочуть цю тему з районами повернути на свою користь. Це політика і це актуальне питання зараз багато хто намагається використати перед виборами.   

- Верховна Рада встигне ухвалити ці рішення, якщо депутати зараз на канікулах, а зберуться аж у вересні, коли виборча кампанія уже повним ходом піде?

- Думаю, у них немає іншого виходу, ніж встигнути. Так само, як і в ЦВК. Але однозначно - це потрібно було робити раніше. І народні депутати це так само прекрасно розуміють...

- Є гарантії, що до нових районних центрів, як і обіцяла влада, не потрібно буде їздити людям за різними довідками?

- Тут я більш схильний до того, що це правда. Райони нові в принципі задумувались як система для побудови вертикалі державної влади, а "бабуся, яка їде за довідкою і ніяк не може доїхати" - це той міф, який існував ще при створенні ОТГ і зараз він знову запускається. Нікуди їздити не потрібно буде. Наприклад, зараз вносяться зміни до «Закону про адміністративні послуги», якими передбачається, що в кожній громаді має бути ЦНАП. А щодо вторинного рівня медицини, то ніхто ж районні лікарні не переносить, не закриває, тому це більше міф.

- Чому ж були й ще подекуди видно такі "битви" за право називатися райцентром?

- Мені здається, ми дуже ментально чомусь "засіли" у 1964 році, коли були створені ці райони. Чомусь навіть молодше покоління за них "вчепилось".  Дивно було, коли деякі мери казали, що "ми були містом обласного значення, тепер станемо ОТГ і будемо селом". Насправді ж це не так - ви як були містом обласного значення, так ним і залишаєтесь, усі ресурси, повноваження, бюджет у вас залишається. Проблема ще в тому, що, як і при створенні ОТГ, багато місцевих еліт або не розуміють, як будуть функціонувати райони, або не хочуть розуміти і бажають використати це на свою користь.

- От зараз тривають судові процеси: одинадцять громад тільки у Вінницькій області судяться із ОДА та Кабміном. Якщо буде рішення суду на їхню користь, що далі робити? Переглядати постанову Кабміну?

- Ті громади, які судяться із ОДА, використовують своє право, але потрібно тверезо дивитись на ситуацію. Ключовий суб'єкт прийняття рішення - це не ОДА, а Кабінет Міністрів. Те моделювання, яке робив Мінрегіон ще рік тому - на 56 громад, воно було ще більш "жорсткішим", тобто 63 громади, на які в результаті вийшли у Вінницькій області - це доволі ліберально. А те, що деякі громади досі судяться, бо хочуть ту чи іншу конфігурацію - це логічний процес, з точки зору тих, хто об'єднався і хоче залишатися в статусі ОТГ. Але час показує, що деякі з них не такі спроможні, як хотілося б.

- Може бути, що вони колись добровільно будуть проситися об'єднуватись з іншими?    

- Усе можливо, бо жити потрібно в реаліях, а не в утопії. Якщо не буде вистачати коштів на якість базові повноваження, то про який розвиток можна говорити? Це буде дуже показово, бо час - найкращий суддя. І якщо якась місцева "еліта" ще буде проти приєднання, то люди будуть самі розуміти: якщо в сусідів буде щось робитися, а в них ні, тому що вони маленькі і немає фінансової спроможності, то потрібно робити висновки.

- Новим законодавством змінено принцип обрання старост - тепер їх будуть затверджувати депутати. Кажуть, що це "удар" по самоврядуванню, адже кандидатуру старости подає голова ОТГ і він буде йому підконтрольний...

- Чому? Посада старости залишається виборною, бо голова - це виборна посада і депутати - виборні. Тобто ті люди, яких виберуть виборці, все одно, будуть репрезентувати інтереси людей і обирати старосту. Взагалі по старостах нині триває велика дискусія. Виникає, наприклад, юридична колізія щодо в.о. старост - немає зараз юридичних підстав для їх звільнення. Це ті люди, які були сільськими головами, пішли на добровільне об'єднання і виконують обов'язки старост. І виходить, що перші прямі вибори старост не відбуваються, а тому законних підстав для їх звільнення немає. Є ще багато таких моментів, які зараз вирішують у ЦВК, Мінрегіоні і профільному парламентському комітеті. Чесно, робота ведеться велика, але хотілося б, щоб усе це було зроблене раніше.

- Такі зміни фактично будуть робитися перед самими виборами?

- Багато хто апелює до позиції Венеціанської комісії, яка каже, що за рік до виборів не можна міняти правила гри. Але той Виборчий кодекс, який був прийнятий у січні, взагалі був жахливим. Тому ці зміни є логічними й актуальними. Але не всі. Наприклад, зменшення грошової застави для кандидатів - це добре. А "партизація" місцевого самоврядування - це негатив. Щодо старост, то якби були їх прямі вибори, то зараз є ОТГ, які складаються із 15-20 колишніх сільрад. Виходить, що це було б ще 20 виборних людей, які доводитимуть свою позицію - це буде не робота. Тому десь тут логіка прослідковується.

Загалом я вважаю, що на місцях дуже рідко кардинально змінюються еліти. З одного боку - це добре. Наприклад, на Вінниччині по багатьох питаннях у нас є певна сталість, як зараз модно говорити, "інституційна пам'ять". Тобто у Києві можливо, щось міняється, а тут люди продовжують працювати над тим, у чому вони фахівці. З іншого боку, зміни не зупинити, нове покоління місцевих лідерів готове працювати над подальшими реформами. Багато міст, селищ та сіл по всій Україні стримують свій розвиток через бажання окремих осіб всидіти у владних кріслах якомога довше. Хотілося б, щоб, не дивлячись на політичні пертурбації, Вінницька область розвивалася. Якщо всі думатимуть про розвиток економіки, а не про партійні квитки, то все буде класно навіть з таким недосконалим виборчим законодавством.              

Сподобалася стаття? Розкажи про неї