Російська регіональна преса на локальному рівні показує, хто і як відправляв молодь «захищати РФ» в Україні. Попри дефіцит кадрів місцеві чиновники агітували випускників учбових закладів воювати, а потім – після загибелі підлеглих – «співають» на їх похороні. І жоден журналіст не цікавиться, чому юнака без досвіду послали за тисячі кілометрів, яка мета?..
Сьогодні ми розберемо одну досить цікаву замітку про загибель чергового путлєрівського морпіха. Цього разу варто подякувати новинному порталу маленького провінційного містечка Аксубаєва, що у 150 кілометрах від Казані (Республіки Татарстан) за дуже цікаву інформацію.
В суботу, 16 квітня, новинний портал опублікував чергову ура-мілітаристську та героїчно скорботну новину про загибель їхнього земляка, якогось старшого матроса Садикова під час «спецоперации на Украине». Окрім вже традиційних чергових фраз від «балакаючих голів» під час подібних похорон та такого ж традиційного переліку цих «голів» досить таки несподівано з’являється новий, свіжий для подібних публікацій, досить цікавий персонаж. Такий собі цілий міністр лісового господарства республіки Равіль Кузюров!
Звісно, він красується на похоронах у формі з голочки, що має ще більше зірок та відзнак ніж у діючих військових, говорить типову промову про «защиту Родины» і так далі…
Далі, завдяки тамтешнім журналістам, у відкритий доступ потрапляє інформація, що загиблий путінський морпіх до служби, виявляється, закінчив місцевий Лубянський лісотехнічний коледж. І що його батьки теж навчались там...
І з легкої руки та «благословення» пана міністра, у червні 2021 року юнак з династії лісівників йде на службу до російсько-каральних військ, де з легкістю проливає кров «врагов россии»… Ну і сам закономірно гине… Більш того, сам пан міністр не соромиться розповідати це рідним й близьким та землякам вбитого старшого матроса… Куди там грецьким ораторам…
Постає питання – а чого ж пан міністр не благословив ще наївного та повного надій й сподівань юнака присвятити своє життя служінню Його величності Лісу! Щоб той за прикладом своїх батьків садив, плекав, доглядав дерева, охороняв рідну природу… А не вбивав за десятки тисяч кілометрів від рідного Аксубаєва… Невже служіння Лісу у сучасній роісі – настільки вже ганебна професія у порівнянні із службою «жандармом імперії»? У такому ж дусі «співчувають» й представники альма-матері Садикова – того ж лісотехнічного коледжу.
Почитайте скріни та зробіть свої висновки…
Ветерани лісового господарства України, які у 50-80-х роках минулого століття після закінчення профільних вишів, отримували розподіл, зокрема й до Татарстану (українців відправляли працювати лісівниками при союзі зачасту саме «от тайги до британских морей»-авт.) можуть багато розповісти, якими неймовірними зусиллями вдавалось тоді плекати ліси у далекій республіці на тих зовсім не родючих грунтах, із зимовими морозами у мінус 40 та літньою спекою плюс 30… А ще із їхніми постійними руйнівними вітрами, пиловими й піщаними буревіями… Як досягали тоді хоча б четвертого і вище бонітету лісу…
Цікаво, що у відкритому доступі є довідка про м’яко кажучи незадовільний стан лісового господарства Татарстану. Загальна залісенність республіки складає 17,4%... Ну і ще багато невтішних для лісівників-професіоналів цифр та фактів. А однією із найгостріших проблем місцевого лісопромислового комплексу аналітики чітко вважають «дефицит кадров»!
Чорним по білому!
Тож чому дивуватись, якщо випускників місцевих профільних лісотехнічних закладів (вчитись у подібних закладах не по плечу дуже багатьом «технарям»-авт.) перші особи лісового господарства запрошують не працювати у лісі та підіймати галузь, а пропагують та благословляють вбивати за межами республіки? Та ще й не соромляться казати це на загал?
Поодинокий випадок?
Тенденція…
До речі, досить багато інформації як про пана міністра так і про вищевказаний коледж є у відкритому доступі. Немає лише даних, скільки російських лісівників і яким саме чином замість охорони рідного лісу допомагають путлерівській агресії проти України… Або й самі вбивають…
Звісно, тоді й зрозуміло, що після такого «благословення» старший матрос Садиков служитиме за контрактом не будь-де, а у сумнозвісній севастопольській (810-й окремій) бригаді морської піхоти Чорноморського флоту. Ця бригада, яка колись мала стати спільним російсько-українським підрозділом у Криму, щедро проливала кров ні в чому не винних людей у Азербайджані, Грузії, згодом «рятувала» та оберігала ганебного втікача Януковича, а нині вже й ллє кров українців… І, звісно, сама зазнавала й зазнає досить важких втрат, особливо у степах Донеччини та під Маріуполем, де загинули й сам командир цього підрозділу та вже не один його підлеглий…
Бо ця бригада дуже «публічна», а за її відверто негативний шлейф українські історики недаремно назвали частину «безславною, кривавою, окупаційною»…
Водночас некролог «кривавої» бригади зростає чи не щодня і не лише в українському, а й в російському медіа-просторі…
І, звісно, колишній перспективний лісівник, а нині бравий старший матрос Садиков не міг загинути інакше, як рятуючи «мирних маріупольців» від «нацыоналистов»… Про те, що такі ж садикови з глухої російської провінції та іже з ними вже знищили самі, за найскромнішими підрахунками, 22 тисячі ні в чому не винних мешканців колись квітучого українського донецького міста, журналісти за порєбріком скромно мовчать…
Як і ті міністри, які благословляють підлеглих лісівників, йти на бійню – вбивати й гинути самим…У самому пеклі…
«Обов'язок, місія і покликання лісівника – оберігати ліс!» Такий неписаний кодекс честі лісівника кожної країни…
Але вже точно не раісі…
Скріни додаються…
Інформація про 810-у окрему «безславну, криваву, окупаційну» бригаду з Севастополя, її «послужний список» та втрати у відкритих джерелах за посиланнями:
https://uk.wikipedia.org/.../810-%D1%82%D0%B0_%D0%BE%D0...
https://www.istpravda.com.ua/columns/2022/03/23/161101/
https://www.google.com/search...
Додаємо й скріни відстані від Аксубаєва до Севастополя, де служив той лісівник-матрос та до Маріуполя, де він загинув...
Підготовив Анатолій Мельник
