Na Парижі

Біля Вінниці «живими локаціями» туристів дивували на фестивалі «Живий вогонь»

Новини Вінниці / Біля Вінниці «живими локаціями» туристів дивували на фестивалі «Живий вогонь»
На Вінничині 22 червня відбувся ХІ Міжнародний фестиваль звичаєвої культури «Живий вогонь». Цьогоріч для фестиваль підшукали нову локацію - в селі Якушинці. Свято розпочалось народними співами та гуляннями, але вразили не лише присутність туристів з інших міст, а і майстри, які привезли свої знання та вміння до фестивального містечка.

Шановні громадяни!

просимо бути солідарними

та виконувати прості правила.

Все буде Україна!

На Вінничині 22 червня відбувся ХІ Міжнародний фестиваль звичаєвої культури «Живий вогонь». Цьогоріч для дійства підшукали нову локацію - в селі Якушинці. Свято розпочалось народними співами та гуляннями, вражали гостей фестивалю з різних міст та навіть країн майстри, які привезли свої знання та вміння до фестивального містечка.

 

Біля самісінької сцени розташувалася майстриня Наталя, яка приїхала з Літина. Жінка займається ткацтвом вже 15 років. Розповідає, що професію вирішила зробити стилем свого життя. В основному вона спеціалізується на виготовленні орнаментальних поясів.

“Я знаю, що в сучасних людей є бажання вчитися цьому, тому я думаю, що ткацтво відродиться і буде жити знову», - зазначає Наталя.

Прогулюючись далі сувенірними локаціями, натрапляємо на ще одну Наталю, яка проживає в Якушинцях. Дівчина займається виготовленням прикрас із натурального каміння. В основному використовує корали, які, за її словами, пасують до вишиванок. На даний момент найдорожча робота цієї дівчини вартує 1300 гривень. А про те, як зародився такий талант, майстриня каже:

«Це ремесло передалось від бабусі. Мені було 9 років, коли вона навчила мене вишивати, і з тих пір не уявлю свого життя без такого творчого градієнту».

Станіслав Григорович приїхав на етнофест із Дніпра в образі козака-характерника та став «живою локацією» на «Живому вогні». Черга людей, які мали бажання сфотографуватися з цим чоловіком, не зменшувалась ні на хвилину. Козак є представником молодіжного спортивного клубу «Обухівська Січ». Чоловік розповідає, що найбільше в козацтві йому імпонує зброя, тому і вирішив заснувати власну козацьку зброярню. Сам герой здивований симпатією, яку проявляють люди. І охоче розповідає свою історію:

«Це мій перший великий фестиваль. Насправді в козацтві я не так давно, трішки більше чотирьох років. До того, звичайно, в мене були власні амбіції, але маю п`ятьох дітей, і значну частину життя я присвятив їм. А зараз, коли діти дорослі,  можу зайнятись улюбленою справою - козацтвом».

 А ці хлопці приїхали з села Крищенці Тульчинського району Вінницької області та привезли з собою цілісіньку гончарну майстерню з майстром Сергієм Погонцем. Особливість їхніх творінь в тому, що вони відіграють як естетичну роль так і практичну, адже в побуті такі речі не бувають зайві.

Майстер розповідає, що до Другої Світової війни в їхньому селі проживало більше 150 гончарних сімей. І,власне, на тлі такої творчої та роботящої минувшини, Сергій разом з дружиною вирішив відродити цю справу:

«Важливість полягає в тому, що заняття гончарством в першу чергу потребує сильної віддачі. Для того аби стати майстром, потрібно плідно займатися років зо три».

Олена Сашкова приїхала до Вінниці зі сусіднього обласного центру - Житомира. Привезла з собою колекцію унікальних прикрас, виготовлених з джинсової тканини. Презентувала намисто, браслети та витончені жіночі кілечка ручної роботи. Чарівниця розповіла про те, що в майбутньому збирається проводити майстер класи та тренінги для дітей. А на запитання: як ви розпочинали, Олена зізнається:

«Все розпочалось з того, що побачила коротенький ролик в інтернеті. А зараз вирізається стрічка, складається, скручується, потім я її обклеюю, обробляю, щоб не кошлатилось, і виготовляю такі от намиста та сережки»…

Ось так, прогулявшись фестивальними локаціями можна було дізнатись багато чого нового про культуру та традиції українського народу, про старовинні ремесла та новаторські вироби, адже в цьому поєднанні і проявляється індивідуальність українського народу та самої неньки України.

Сподобалася стаття? Розкажи про неї