Наприкінці травня вінничанин Дмитро Павлов показав свою чергову роботу – справжнісінького Хижака. Однойменний американський фантастичний бойовик з Арнольдом Шварценеггером з’явився ще у в 1987 році. Потім сюжет розвивався в інших стрічках, і всі вони підкорювали публіку. Вінницький майстер відомий тим, що робить костюми, які максимально наближені до кіношних героїв. Нібито позичили з Голлівуда. Згодом хобі містянина перетворилося на професію. І зупинятися він не планує. Більш того, у задумах зробити щось більш вражаюче… 

«Мій перший костюм бачили лише близькі люди. Залишилося зробити частину руки та частину ноги, і я його викинув»

- Дмитре, сьогодні Ви дивуєте всіх копіями відомих голлівудських персонажів. Кажуть, усі захоплення – з дитинства. Які герої були «кумирами» у шкільні роки?

- Мабуть, як у всіх у той час, персонажі закордонних бойовиків. Їх грав Арнольд Шварценеггер. Можу пригадати його «Термінатор». Дуже любив фільми з участю Жана-Клода Ван Дамма.

- Як виникла ідея створити перший костюм?

- Ідея з’явилася ще років п’ять тому. Гортав Інтернет і натрапив на аматорський відеоролик, коли демонстрували презентацію фільму «Трансформери» і до людей виходили велетні-«трансформери». З ними можна було сфотографуватися. Мені сподобалося. Так я і захотів створити подібне своїми руками. Спочатку я над реалізацією серйозно не замислювався. Це було хобі…

Чому вирішив? Не знаю. Промайнула блискавка. 

- Скільки часу пройшло між виникненням ідеї та створенням першого костюму?

- Зазначу, за фахом я – кухар-кондитер, майже 17 років займався будівництвом, був активним учасником руху «АвтоЄвроСила», а потім вирішив робити костюми.

Мій перший костюм бачили тільки дуже близькі мені люди. Я його робив три роки, але приділяв по 15-20 хвилин щотижня, коли заходив у майстерню у вільний час. Я цей костюм викинув. Це був «Бамблбі». Залишилося зробити частину руки та частину ноги. Але кінцевий результат, якість мені не сподобалися.

- Чому?

- На той час не мав досвіду. Я лише починав, це теж саме, що вам зараз зайнятися бальними танцями… Врешті-решт я зрозумів, що робив не вірно, і надалі врахував помилки. Я – прихильник того, що робити все потрібно якісно.

Коли зрозумів, що хочу займатися виготовленням костюмів, то залишив основну роботу, пішов на певну аферу, адже в мене родина – дружина та двоє дітей, сконцентрувався на цій справі, і зробив за два місяці того «Бамблбі», якого всі побачили.

- Зберігаєте всі витвори вдома чи для них потрібне складське приміщення?

- На даний час зберігаю та створюю їх у своєму приватному будинку - переобладнав під майстерню одне з підсобних приміщень, а надалі планую відкривати студію. Тож згодом костюми матимуть свою домівку.  

«Стикався з тим, що деякі люди боялися, не вірили, що це костюм, не розуміли, звідки керують костюмом»

- Пропонували якусь з робіт продати і за скільки?

- Питають за це часто… Дуже-дуже приблизний аналог такого костюма з іншою якістю та з інших матеріалів і меншого зросту на AliExpress коштує у Китаї приблизно $3 тисячі. В Україні теж ціна - 2,5-3,5 тисячі доларів.

Зізнаюсь, спочатку я думав робити костюми на продаж. Але потім зрозумів – це авторська робота. Так, я відчуваю себе творчою людиною, а костюм – частинка мене, моєї душі, адже в кожний костюм я вкладаю частинку себе. Мені не хочеться продавати, оскільки хочу аби вони приносили людям задоволення, але не можу бути упевнений у намірах того, хто купить. Приміром, покупець не коректно себе буде вести у костюмі, знімати незрозумілі ролики.

Коли я тільки зробив «Хижака», мені запропонували дати костюм в оренду. Так, я міг отримати пару тисяч за день. Як потім з’ясувалося, костюм мав використовуватись для зйомок відео, на якому водій в образі «Хижака» катався по місту на спортивному байку.

Я не хочу, щоб у таких відео були мої костюми. Вважаю, що це спровокувало б скоріше негатив у людей. Тому я вирішив для себе, що костюми не продаються, а використовуватися можуть на свята, але лише зі мною чи з людиною, яка знає костюм, має навички користуватися, розуміє, що з людьми треба бути чемним.

- На вулиці люди не лякаються, коли «в образі»?

- Пам’ятаю, як вперше вийшов з «Бамблбі» на загал – на різдвяний ярмарок у Вінниці наприкінці 2019-го, були різні емоції. Так, костюм великий – 2,5 метри, але він добрий за сутністю. Мабуть, усі бачили фільм «Трансформери» і розуміють, що герой позитивний. Але стикався з тим, що деякі люди боялися, не вірили, що це костюм, не розуміли, звідки керують костюмом. Діти швидше «прилаштувалися», швидше зрозуміли, що «у середині» людина, ніж дорослі.

- Впевнений, що в голові тримаєте наступну роботу. Розкрийте таємницю про черговий персонаж. Кого плануєте відтворити?

- Не можу, адже таємниці немає. В голові ще не існує наступного персонажу. Не знаю, що буду робити. По-перше, тільки закінчив роботу з «Хижаком», по-друге, у кожному випадку ідея до мене приходила спонтанно, коли її не шукав. Блискавка з наступним костюмом не промайнула.

Втім, я знаю, що мені хочеться створити. Я звик ставити перед собою вищу планку. Мені подобаються виклики, робота з новими матеріалами. Переконаний, що наступний костюм буде крутіший «Хижака».

Я поки що не знайшов персонажа, який може поєднувати все те, що перелічив. Шукаю… Впевнений, що нова робота буде не менш привабливою.

- Якою є собівартість костюмів?

- Є три костюми – «Бамблбі», срібного самурая Яшида з «Росомахи» та «Хижак». Собівартість не є секретом, але, чесно зізнаюсь, я не підраховував всі витрати. Робив їх за покликом душі, тому купляв матеріали, потім докупляв, щось замінював. Бухгалтерії не вів, але приблизно матеріали для «Хижака» коштували 1,5-2 тисячі доларів.

Фарбу я не зміг знайти в Україні, адже потрібна була така, яка використовується в Голлівуді. Її привезли мені з-за кордону. Це було найбільшою проблемою. Решта, як кажуть, Google знає все, тому там не тільки підшукую матеріали, але й передивляюсь майстер-класи по роботі із силіконом, вивчаю його властивості.

На створення цього костюму я витратив пів року свого життя. Але це не обчислюється грошима/

«Мені здається, що в Україні можна створити свій Голлівуд, який буде не гірший за оригінал»

- Скільки людей в Україні створюють голлівудських персонажів?

- Цікавився, авжеж. Не проти навіть щось піддивитись у колег. Поки не щастить, я не знайшов людей, які таким займаються. Так, займаються схожим, але у них костюми ближче до аніматорського напрямку. Я ж роблю їх максимально наближеними до оригіналу, щоб використовувати не тільки для привітання на день народження, але й у кіноіндустрії. Можливо, у нас почнуть знімати якісніші фільми. Мені здається, що в Україні можна створити свій Голлівуд, який буде не гірший за оригінал.

Якщо є такі майстри, які теж роблять костюми максимально реалістичними, буду вражений, адже поважаю працю інших, із задоволенням познайомлюся, пожму руку…

- Чи зверталися із замовленням зробити костюм для дитини?

- Багато є замовлень на костюми, які треба шити. Це трошки не моя «стихія».

- Чим нині заробляєте на життя?

- Проведенням різного роду заходів – Дні міста, дні народження, весілля… До пандемії запрошували часто, з весни 2020-го сидів вдома, але наразі попит повертається. Люди хочуть свята. На літній сезон їдемо на моря працювати.

- До речі, на Гніванському шосе нещодавно встановили велетенського «Бамблбі». Розміщення композиції на розворотньому колі вважаєте гарною ідеєю?

- Встановили його там, де вирішили встановити, але, на мою думку, трошки непродумано. З ним хочеться сфотографуватися, але до «Бамблбі» немає жодного пішохідного переходу, на трасі жвавий рух. Мені здається, що вийшла провокація для порушення ПДР.

Про загальну відповідальність кожної людини можна говорити багато, але дай Бог, якщо дитина буде бігти, щоб з нею нічого поганого не трапилося.

- Вінничани у соцмережі пропонують віднайти ділянку в одному з парків для колекції кіношних роботів. Наскільки вдалою є така ідея та наскільки вона реалістична?

- Ідея чудова, але головне, щоб для створення таких експонатів запрошували професіоналів. З радістю долучився б до реалізації.

У Вінниці з’явився Парк динозаврів. Чую лише позитивні відгуки. Я вважаю, що подібні проєкти дуже потрібні. Таких майданчиків має бути більше. Вінницькі двори переважно зайняті паркомісцями. Так, це необхідність, але мають бути локації для дозвілля, де можна відволіктися від буденності. Чому б не дати таке дітям?..