Однією з найочікуваніших зустрічей в межах фестивалю «Острів Європа», що пройшов у Вінниці, було спілкування із відомою письменницею Оксаною Забужко. За словами самої літераторки, запам’ятаються їй як літературні читання у Прибутковому провулку – під «сексшопом», так і зустріч із шанувальниками у дворі садиби Боруха Львовича по вулиці Петлюри, 15.
Наразі там облаштовують Музей історії Вінниці, а донедавна містилося Вінницьке обласне радіо. Перед тим – у часи Української Революції там була резиденція Симона Петлюри.
Оскільки одна з книг, які презентувала Оксана Забужко називається «І знов я влізаю в танк», організатори зустрічі вирішили «прикрасити» локацію панцерником «Петлюра», відтвореним нещодавно вінницькими істориками-реконструкторами.
Цікавилася письменниця й самим будинком, що був колись резиденцією Головного Отамана УНР. Відчула, каже всередині присутність «духів грізного часу, які там продовжують витати»:
«Це все таке несамовито цікаве, що хочеться приїхати до вас ще раз – уже без фестивалів і мікрофонів».
Презентуючи вінничанам видання «І знов я влізаю в танк» (2016), книгу, що вже встигла отримати Шевченківську премію, та збірку малої прози «Після третього дзвінка вхід до зали забороняється» (2017), пані Оксана більше говорила не стільки про самі книги, як про покликання письменника і мовах гібридної війни. Власне, каже, перша книга – якраз про війни 21-го століття, які «точитимуться не засобами бомбардування міст, а засобами бомбардування мізків».
Письменник, на думку Оксани Забужко, повинен обов’язково мати дар передбачення:
«На що придається письменник у цю нашу гнилу й паскудну добу? Письменник вміє бачити світ текстами, відразу сюжетами, історіями. Письменник може відрізнити події, які відбуваються самі по собі, від тих, які розгортаються за чиїмось раніше написаним сценарієм – впізнаєш «руку колеги», можеш, умовно кажучи, відрізнити майдан штучно організований від майдану стихійного».
Саме через цю здатність письменники, переконана Оксана Забужко, незамінні «солдати» на фронтах гібридної війни. Нагадала літераторка вінничанам свою улюблену цитату хорватського письменника Мілєнка Єрговича, який писав про пса, що передбачав війну: «Те, що сталося потім, могли передбачити або дуже лихі люди, або дуже добрі пси».
«Це прекрасно сказано. Я завжди кажу, що письменник, якщо він чогось вартий, має бути для суспільства отаким «добрим псом». Він має рити лапами – хай не завжди розуміючи, що й для чого. Потрібна псяча «чуйка», яка називається інтуїцією. Це те, що визначає вартість літератури в епоху гібридних воєн», - впевнена пані Оксана.
Себе ж «добрим псом» вона відчула ще 2008 року, коли, каже, після нападу Росії на Грузію зрозуміла, що Україна – на черзі… Оксана Забужко впевнена: уже тоді російські інформаційні технологи готували демонтаж України.
