Політтехнолог Руслан Штогрин: «У Вінниці є висока ймовірність того, що в певній перспективі відбудеться відокремлення з політично-економічної еліти частини незадоволених»

Новини Вінниці / Політтехнолог Руслан Штогрин: «У Вінниці є висока ймовірність того, що в певній перспективі відбудеться відокремлення з політично-економічної еліти частини незадоволених»

Схоже, вінничани починають звикати до періодичних мітингів та протестних акцій у центрі міста. Якщо не весна, то осінь має спровокувати лише загострення виразів «невдоволення». На думку вінницького політтехнолога Руслана Штогрина, на таку активність людей впливають кілька різних факторів. І погоду він називає головною рушійною силою.

Схоже, вінничани починають звикати до періодичних мітингів та протестних акцій у центрі міста. Якщо не весна, то осінь має спровокувати лише загострення виразів «невдоволення». На думку вінницького політтехнолога Руслана Штогрина, на таку активність людей впливають кілька різних факторів. І погоду він називає головною рушійною силою.

Як фахівець Руслан незгодний з приведеним вище формулюванням напрямку його діяльності. Він запевняє, що «такого поняття як політтехнолог у світі не існує».

- Як може бути «технолог політики», коли у державі немає класичних партій, - зазначає Р. Шторгин. - Моє внутрішнє відчуття, що слід називати людей, які займаються цим, «менеджерами з виборчих кампаній».

Логічно. Хоча і не принципово. Втім, більшість людей не відчує різниці. Перед усім вони втомилися від протестів, не задоволені владою, і тим, що жити краще не стали. А ще не усі розуміють перспективи «політичної весни»…     

«Вже створюються районі осередки політичної партії «Українська Стратегія»

- Коли чекати загострення політичної боротьби у Вінниці й області загалом, і як це загострення має проявлятися?

- В обласному центрі спостерігається конкуренція у середині «групи». Наприклад, ВЕС. Точніше її правонаступниці. Зараз вже створюються районі осередки політичної партії «Українська Стратегія». Припускаю, що в середині можуть бути деякі конфліктні внутрішньополітичні процеси за контроль над певними осередками.

Далі. Не секрет, що у Вінниці є групи впливу Володимира Гройсмана і Петра Порошенка. На зорі передвиборчих перегонів важко сказати, наскільки ці групи будуть синхронно працювати на певну кандидатуру, і чи знайдуть компроміси. За останній рік цих компромісів було мало. Начебто ситуація налагодилася. Так кажуть. Не знаю, наскільки це відповідає дійсності.

- Окрім цих груп, хтось інший спроможний впливати?

- Насправді, інша політична еліта у Вінниці не виросла. Вона спочатку має сформуватися економічно. На базі економічної групи має формуватися політична. Наразі альтернативної економічної групи у Вінниці немає. Є люди, які не мають політичних амбіцій. Їх влаштовує нинішня політична ситуація, в якій їм комфортно.

Більше того, на мою думку, у таких містах, як Вінниця, вирости новій економічній еліті з політичними амбіціями практично не можливо. Тому є висока ймовірність того, що в певній перспективі відокремлення з політично-економічної еліти частини незадоволених. Зазвичай, це більш радикально налаштована група людей, яка вважає, що їхні інтереси недостатньо задоволені в існуючій групі. Говорити про створення політичної еліти на базі існуючих партій у Вінниці нереально.

- А в області?

- Ситуація трохи інша. Економічні групи дещо збігаються з політичними групами. Я маю на увазі «Батьківщину». Зайняли свою нішу «Самопоміч», РПЛ і БПП. Політичну боротьбу цих груп ми можемо побачити на рівні ОТГ.

Як людина я провела масу кампаній за останніх три роки, можу зазначити, що на виборах немає синхронних домовленостей про «розділ» впливу. Кожна група грає самостійно.

«У вінничан немає акцентованості на те, що має стояти, чи «Дерево Свободи», чи Шевченко?..»

- Розібралися, хто спроможний. А коли саме почнуться загострення?

- Вони переважно пов’язані з погодою чи родієвим рядом. В певні періоди часу у деяких груп з політичними гаслами спостерігається загострення. Ми бачили події, які відбувалися навколо пам’ятника Небесній сотні та Шевченка. Але наскільки це загострення є політичним, важко сказати. Останні соціологічні дослідження показують, що 70% вінничан в’яло віднеслися до подій зі встановленням монумента та «знесенням» Шевченка.

- Тобто людям байдуже?

- Вінниця – взагалі аполітичне місто. У даному випадку у вінничан немає акцентованості на те, що має стояти, чи «Дерево Свободи», чи Шевченко?..

- Чому багато новацій місцевої влади призводять до конфліктів, і завжди знаходяться «незгодні»? Причина у методах, постреволюційних настроях чи старих образах?

- Більшість новацій має позитивне продовження, і ми не відчуваємо спротив. Згадаємо, що мера С. Моргунова визнали найкращим інноватором. Біля нього є команда, яка формує здобутки.  

Інститут розвитку міст запропонував цікаві ідеї, зокрема створення хабу. Жодного спротиву не було. Або розробка концепції проспекту Коцюбинського. Зрозуміло, деякі новації люди не розуміють. Само слово «інновація» важко зрозуміти. Його варто розшифрувати.

Інновація або ініціатива щодо побудови Сабарівського цвинтаря призвела до конфлікту, на моє переконання, не через старі образи чи настрої. Питання про будівництво там цвинтаря піднімалося дуже давно. Необхідно було більш якісно опрацювати «грунт» та врахувати публічні ризики, які могли виникнути, щоб менш конфліктно дійти злагоди.

Не відбувся діалог з жителями Сабарова. Та людина, яка повинна була забезпечити спілкування та пошук консенсусу – депутат міськради. Як ми бачимо, він не виправдав сподівань. Тому вийшов конфлікт між активною частиною місцевої громади і міськрадою в особі Сергія Моргунова. Не було посередника, перехідної ланки.

Я неодноразово говорив громадам, що головна задача влади – «зализати» будь-який конфлікт. Якщо потрібно зробити 10 круглих столів, то потрібно 10 разів збиратися. Якщо мова йде про 10 громадських слухань, то вони мають відбутись. Якщо є пул незадоволених, то слід з ними працювати, щоб зменшити кількість. Більш ніж переконаний, що організаційні ресурси міськради дозволяють це робити.

У 2015-16 роках політичними скандалами «качало» обласну раду. Далі відбулися технологічні речі. Я не знаю, можливо, зробили висновки.

- Які політичні технології, щоб приблизити електорат, нині актуальні?

- Для міськради я б порекомендував не забувати, що є депутати. На них, як представників громадськості, варто делегувати певні повноваження, і отримати зворотній зв’язок. Жодна соціологія, політексперт чи аналітик не надасть розуміння того, що відбувається на певній території. На це здатний лише депутат, який безпосередньо зустрічається з жителями округу.   

На жаль, у депутатів немає можливості проявляти активність. Скільки рішень виносилося на сесія, авторами яких ставали депутати? Їх немає. А мають бути. Якщо б були, зменшилася кількість конфліктів.

Я робив аналіз запиту містян. Як виявляється, вони хочуть більше діалогу, взаємозв’язку з владою. Там, де депутат активний, він є. Але навіть у такому разі обранець не може проявити ініціативу через адміністративний муніципальний апарат. Я вважаю це недоліком.

Не зважаючи на роботу облдержадміністрації, при всіх недоліках облради, активні депутати працюють та ініціюють новації. Тобто вони відстоюють певні програми чи ідеї для свого округу.

Наприклад, ініційована депутатом Ковальовим програма «Питна вода». Завдяки ній вже виділені кошти на земснаряд, створено водний кластер. Можливо, у виконавчому комітеті протягом найближчого часу не замислювалися би над цією проблемою. 

«Непрямий підкуп виборців через ремонти ще працює. Ментально ми до них готові»

- Хоча керівники області и міста не є політиками у класичному розумінні, але через них в деякій мірі виборці сприймають ту чи іншу партію. Які сильні та слабкі сторони голови ОДА Валерія Коровія, голови облради Анатолія Олійника та мера Вінниці Сергія Моргунова?   

- Вони не асоціювали себе з політикою. Передвиборча кампанія Моргунова базувалась на антагоністичних засадах, що йде не політик, а господарник. З недавніх пір заяви мера вийшли з господарської царини, вони вже мають політичну складову.

Про В. Коровія можу зазначити, що його позитивні складові – досвід і знання. Як економіст він детально знає не тільки бюджет і економіку області, але й більшості громад регіону.

А. Олійник запам’ятався більшості через події, які відбувалися під час штурму облради у грудні 2014-го. В той же час він є безконфліктною людиною, яка ніколи не вступала в жорсткі політичні баталії, намагаючись владнати конфлікти, відшукуючи варіанти для домовленостей. Це і позитив, і негатив, оскільки після домовленостей залишаються ображені.

С. Моргунов задовольняє запит на патріархальні вимоги суспільства. Люди хочуть, щоб за них вирішували, і він задовольняє це… Хоча він різкий. У більшості випадків мер не йде на компроміси, інколи здатний на будь-які дії заради досягнення поставлений цілей. Знову ж таки це може бути як позитивною рисою, так і негативною.    

- Чи голосують вінничани «за гречку»?

- За міфічну абстрактну складову загального підкупу виборців частково голосують. Коли перед виборами тобі ремонтують стіни і стелю у під’їзді, то це теж «гречка». Звісно, продпайки Вінниця не сприймає, але непрямий підкуп через ремонти ще працює. Ментально ми до них готові. 

Більше скажу, уявна гречка популярна у Євросоюзі. Знаю чимало випадків у Португалії, Австрії, тощо. Навіть цукерки і печиво роздавали.

- Хто серед нинішніх політиків реально претендує на президентство?

- Вже про амбіції заявив Петро Порошенко. Нагадаю про славнозвісний ролик «Йдемо вперед», яким тестують настрої виборців. В оточенні президента з’ясовують, що сприймається людьми.

Заявила про амбіції Юлія Тимошенко. На початку лютого відбулися закриті загальні збори для обласних осередків. Там говорили о стратегічних речах.

Декілька днів назад так званий блок Саакашвілі наголошував про необхідність обрання «народного» президента. Вони мають запропонувати свою кандидатуру. Ще не сказали свого слова у «Опозиційному блоці», «Самопомочі». А також партія «За життя!», яка зайняла нішу «комуністів», і багато інших.

Найбільш реальними кандидатами я вважаю Петра Олексійовича і Юлію Володимирівну. Хоче тенденційність вказує на те, що у чинного президента з кожним місяцем втрачаються шанси. Я враховую ще майбутній діалог з МВФ, підняття тарифів на газ та електроенергію. Але в нього є декілька технологічних груп, які намагаються знайти те, що в певний момент вистрелить, і вибори будуть виграні.

Ми таке вже проходили з Ющенком. Він теж шукав момент, але не знайшов. Не на користь ще те, що єдиний, хто обирався на два терміни – це Леонід Кучма. Для інших президентів повторення результату стало недосяжною метою.