Під час буремних подій завжди активізуються люди з дещо заплямованою репутацію. З одного боку для їх махінацій виникають сприятливі умови, а з іншого – вони «на гачку» силовиків з відносно низькими моральними принципами, тому використовують становище для створення чергових «схем». У результаті такі аферисти видурюють гроші, а паралельно виконують «брудні» доручення, щоб не потрапити за ґрати. На жаль, у суспільства та державі є попит на «подібні» послуги. Проте більшості варто бути обережнішими. За такими «схемами» працює 31-річний Денис, уродженець Шаргородської громади Вінницької області.

Два умовні терміни, зміна прізвища та нові «плями» у біографії

У далекому 2008-му Дениса Огородника було засуджено у Могилеві-Подільському – у червні на 3 роки за ч.3 ст.185 КК України з річним іспитовим терміном. Пояснімо, за крадіжку з проникненням у житло. У травні 2009-го вже у Вінниці молодому чоловікові оголосили вирок за ч.2 ст. 186 КК України. За грабіж, скоєний минулоріч, він отримав 4 роки з 2-річним іспитовим терміном, хоча мав би за усіма канонами юриспруденції опинитися за ґратами.

Чому судді «пожаліли» обвинуваченого? Можливо, через юний вік і гуманізм чи за протекцією «суміжників», які вже тоді запропонували «угоду», а саме співпрацю в обмін на волю.

Незабаром Денис змінив прізвище. І став Цимбалюком. Знову ж таки, як і при підписанні «угоди», мав право. Можливо, зміни пояснюються бажанням «викреслити» заплямоване минуле. Однак подальші події почали часто привертати до чоловіка увагу судів.

Наразі в Єдиному центрі обробки судових рішень ця особа неодноразово згадується. Зокрема Денис Васильович хронічно не сплачує аліменти на утримання дитини, через що у Шаргородському райсуді слухалось декілька справ за позовом колишньої дружини. Також там розглядалось вчинення домашнього насилля вище згаданою особою.     

Звісно, «сімейні» розборки, як випливає із загального переліку судових процесів, лише верхівка айсбергу.

Бездоганний антураж допомагає у махінаціях із землею та автівками

У 2020-му Денису фактично вдалася щонайменше одна багатокрокова операція. Принаймні вона стала у подальшому предметом судових слухань у Тульчинському райсуді по факту кримінального правопорушення за ч.2 ст. 190 (шахрайство) КК України.

Так от, у селі Рахни Лісові на місцевому СТО він ремонтував нібито свій автомобіль Mitsubishi Outlender. І нібито випадково запропонував власнику придбати земельну ділянку під Вінницею за привабливою ціною у $12 тисяч. Потенційного покупця навіть декілька разів відвозив дивитися її.

Бездоганний антураж викликав довіру у місцевого підприємця. Аби постійний клієнт почав оформлювати документи на ділянку, власник СТО надав половину обговорюваної вартості. Як аванс. Час тривав, а «папери» не були готові. Проте Денис наполягав на остаточному розрахунку. Тоді у «покупця» почали з’являтися перші сумніви, і він відмовився платити поки не побачить своє ім’я у документах.

Тривалі перемовини закінчились тим, що покупцю показали копії нібито справжніх «папірців». Той був у шоці, адже в них навіть прізвище тодішнього очільника Держгеокадастру було написано з помилкою. Викликали сумніви й інші «деталі». Звісно, про повний розрахунок мова вже не йшла. Однак Денис почав переконувати, що справжні документи ще виготовлюють, але йому дуже потрібні гроші.

Зійшлись на тому, що Денис написав розписку про боргове зобов’язання та залишив у заставу Mitsubishi Outlender, як свою власність. І зник «з усіх радарів».

Розв’язка цієї історії настала за пів року. До власника СТО приїхав вінничанин, який показав техпаспорт на «заставну» автівку та пояснив, що віддав її Денису в оренду, але час сплив. Тепер хоче повернути своє… Справжній власник автівки змусив Дениса розповісти, де він залишив транспортний засіб. 

На перший погляд може здатися, що «продавець землі» домовився з власником автівки, але насправді той став такою ж жертвою афери, як і власник СТО, оскільки Денис і йому заборгував чималеньку суму.  

Отже, фактично і власник СТО, який хотів купити примарну землю, і власник авто, залишились ні з чим, адже за ухвалою Тульчинського райсуду у липні 2021-го на Mitsubishi Outlender накладено арешт, а гроші їм не повернули. Справа про шахрайство досі розслідується.

Як солдат став викривачем

Після початку повномасштабного вторгнення Денис пішов служити, але у ЗСУ був не довго. Ще влітку 2022-го він почав скаржитися на хвороби, а восени його «списали» за станом здоров’я. Як відбулась «демобілізація» знаного фахівця у «схемах» наразі не відомо, а от подальші події теж були «ефектними».

Влітку вже колишній санінструктор Денис проходив ВЛК у Військово-медичному клінічному центрі у Вінниці. На території медзакладу до солдата нібито випадково підійшов майор медичної служби Михайло Н. Як зазначається у матеріалах справах, яку розглядав Вінницький міськсуд, тоді офіцер поцікавився, чи не потрібна тому допомога у вирішенні питання про непридатність до військової служби. Потім вони кілька місяців не бачились.

Дениса визнали непридатним до служби у жовтні. А у листопаді майор зателефонував солдатові та запропонував за $3000 зробити групу інвалідності через обласну МСЕК, де нібито є зв’язки. Демобілізований колишній санінструктор погодився на «пропозицію», повідомивши попередньо відповідні органи. Обіцянки офіцер дотримався. За протоколом засідання комісії у тому ж місяці Дениса було визнано інвалідом.

Далі майора затримали. При обшуку у чоловіка було знайдено лише тисячу доларів. Щодо решти грошей у матеріалах суду пояснень немає. Офіцеру висунули обвинувачення за ч.2 ст.369-2 КК України та за рішенням Вінницького міськсуду «покарали» штрафом у розмірі 68 тисяч гривень, а заставу у розмірі 214.7 тисяч зобов’язали повернути. Про інших «мсеківців» у суді не згадували. Денис у матеріалах проходить як викривач. Цей «статус» дозволяє йому хизуватись перед кредиторами та запевняти їх, що здатний «все порішати» в будь-яких інстанціях. Навіть не приховує через кого саме… Про це редакції розповіли декілька жертв афер. З прізвищами.  

«Недоторканий»

За визначенням правоохоронців, шахрайства є одним з найбільш розповсюджених злочинів на теренах Вінниччини, і одночасно викривати їх найбільш складно. Не завжди вистачає доказів для висування підозри та обвинувачення.

Зрозуміло, що іноді докази потрібно лише відшукати, зібрати, щоб провадження передати до суду, де воно не розвалиться як картковий будиночок. Це складно. Натомість аферистів можна тримати «на гачку» та використовувати при нагальній потребі.

Ба більше, навіть якщо, а так буває у більшості випадків, особи є доволі «токсичними» через «шлейф» афер, вони легше погоджуються на будь-які «афери», коли «раптово» треба стати викривачами. Біда в іншому – відповідні органи не бентежить «токсичність» їхніх помічників. Чи бентежить?..

Хочеться сподіватися, що хоча б під час війни «відповідні органи» залишать осторонь «кришування» численних шахраїв, неплатників аліментів, аби не «бруднитися» та не кривдити тих, хто захищає свободу та незалежність України на фронті.