З бійками, криками, віршами, звинуваченнями та маніпуляціями відбулася 12 грудня позачергова сесія Вінницької облради. Депутатів зібрали заради одного питання, лише «обговорення» якого зайняло більше двох годин. У підсумку за «звернення до міськради з приводу встановлення народного пам'ятника Шевченку на площі Героїв Небесної сотні» замість «Дерева свободи», що символізує пам'ять про 107 загиблих на Майдані, проголосували 38 з 44 присутніх «під куполом» зали депутатів. Рішення не прийнято. Забракло п’яти голосів.

«Повів коня кувати, як кузня згоріла»

Більшість присутніх в залі облради - депутатів, активістів, журналістів, поліцейських і чиновників - прекрасно розуміли, що «після бою руками не махають». Позиція рідних загиблих майданівців відома. На зборах, що відбулися 7-8 жовтня, вони прийняли резолюцію і звернулися до органів місцевого самоврядування з пропозицією увічнити пам'ять про їхніх дітей на площі Героїв Небесної сотні, але не об'єднувати в монументі майданівцям інших історичних особистостей.

Два десятки громадських організацій прагнення підтримали. В середині жовтня проект пам'ятника «Дерево свободи» у вигляді вишні був схвалений, а 27-го його затвердили на сесії міськради.

Тоді «за» проголосували 48 депутатів, включаючи представників «Батьківщини» і «Свободи», а також частину «Самопомочі». Вже після цього БФ «Подільська громада» розпочав збір пожертвувань на виготовлення.

Через півтора місяці за ініціативою позафракційного депутата Володимира Барцьося до майбутнього площі знову повернулися, але вже на обласному рівні. Ідея раптом сподобалася «опозиційним» фракціям. Як наслідок, три депутатські комісії облради погодили звернення до міських колег, яким як би хотіли закликати тих все перекреслити.

За розгляд цього звернення на позачерговій сесії підписалися 37 депутатів. Авангардом руху «за народний пам'ятник» стали депутати від «Батьківщини», «Свободи», «Самопомочі» та кілька «радикалів». Хоча голова облради Анатолій Олійник чудово розумів абсурдність будь-яких закликів до міськради, але був змушений поступитися «тиску» авангарду.

Загострення пристрастей, аби «тільки без рук»

Як і передбачалося, сесія була «запеклою». Для моральної підтримки частини депутатського корпусу на одному з центрових місць в залі перебувала нардеп від «Батьківщини» Олена Шкрум. Правда, їй не довелося стати активною учасницею дебатів. Парламентар вийшла до трибуни лише «під завісу».  Схоже, вона взагалі насилу усвідомлювала сенс того, що відбувається, та намагалася відрізнити істину від заздалегідь почутого від однопартійців.

На балконі сесійної зали зібралися, як прихильники пам'ятника Шевченку - літні люди з «партії пенсіонерів», які щонеділі збираються на площі Небесної сотні заради критики влади і «європейських пенсій», так і їхні опоненти з молодіжних організацій від так званого «Чорного комітету» до «Батьківщини молодої» і ультрас, підтримуючи у даному випадку «Дерево свободи».

Оскільки на балконі було затісно, а Андрій Вербецький взяв в руки мегафон, щоб сказати промову,​ між опонентами сталася штовханина. Відразу піднявся галас. Репетували переважно жінки. Поліція за кілька секунд намагалася втрутитися. Але було тісно. Мабуть, ​​тому правоохоронці так нікого і не затримали. Обидві групи продовжували кричати, кожна про своє.

Потім депутатка від «Батьківщини» почала ображати журналістку, і безпідставно. Та не витримала і дала ляпаса кривдниці. Тоді вищезгадана депутатка почала звати поліцію, наголошуючи, що їй перешкоджають у журналістській та депутатській діяльності. Кілька правоохоронців миттю почала запитувати у «постраждалої», чи буде вона писати заяву, на що депутатка сказала: «Я ще подумаю»… Щоб вгамувати пристрасті, А. Олійник оголосив перерву.

«Цирк поїхав, а клоуни лишились»

Біля мікрофону в залі здебільшого виступали прихильники звернення. (Ті, хто проти, в основній своїй масі просто не прийшли на сесію). Деякі із виступаючих, ігноруючи прохання рідних загиблих, наполягали на тому, що пам'ятник може бути «об'єднуючим» - типу посередині Великий Кобзар, праворуч майданівці, а зліва - герої АТО.

Втім, перелічимо всіх, кому «дали слово». Серед них дeпутaти oблрaди Жaннa Дмитрeнкo, Тeтянa Рeдькo, Юрiй Ярeмчук, Людмилa Куликiвськa, Сeргiй Ткaчук, Гeннaдiй Мaзур, Oлeг Лeгeзa,  Микoлa Вiннiчук, Oлeксaндр Кручeнюк, Вaдим Сoляник, Тaрaс Кoбeць, Євгeн Влaсюк, Вaдим Сoляник й Oлeксaндр Кручeнюк.

Виступили тaкoж гoлoвa БФ «Пoдiльськa грoмaдa» Лeся Нaйчук, aдвoкaт Вaлeрiй Пaлiй, пенсіонер-aктивiст Вaлeрiй Кoзяк, громадські діячи Дeнис Кoтoв і Вaлeрiй Щeрбaнь та гoлoвa БФ «Пaм’ятi Нeбeснoї Сoтнi» Aндрiй Пaвлeнкo.

Риску під гарячими дебатами підвів Анатолій Олійник, коли запросив визначитися, скільки депутатів залишилося на «останній акт», а потім поставив на голосування єдине питання. Як і очікувалося, «вистава» закінчилася нестачею голосів за прийняття звернення.

Вкотре можна нагадати, що у Вінниці є кілька пам'ятників Тарасу Шевченку. Перший - металевий бюст біля 30-ої школи на вул. Стрілецькій. Його встановили на початку 1990-х, замінивши більш старий кам'яний. Другий - скульптурна композиція на пл. Шевченко (кол. Музейна), де молодий Тарас спілкується з дітьми. Третій - гіпсовий бюст на пл. Героїв Небесної сотні. Встановили його там свого часу «в пику» міської влади.

Вже після завершення сесії стався інший прикрий випадок. Якась молода особа на сходах підступно вдарила відому волонтерку Людмилу Бобровську, про що стало відомо лише згодом через допис у Facebook. Жодна з молодіжних організацій не взяла відповідальність за це, та не зізналась, що ця дівчина, повідінка якої викликає лише осуд, належить до її представників. Але вінничани обіцяють знайти нахабу.   

Олег ВЕРЛАН

P.S. В тексті використані прислів’я, які не мають прямого відношення до описаних подій.