У Вінницькому апеляційному суді 9 листопада обрали нового голову.  Ним став 44-річний Сергій Медвецький. Він зазначає, що не очікував висування своєї кандидатури колегами, з майбутнього року суд очікують новації в частині введення електронного обміну документами, а серед іншого хоче здійснити задуми попередників щодо добудови будівлі у центрі Вінниці, щоб судді не тулилися в одній кімнаті по двоє або троє.

«Колись вів справу за звинуваченням ОЗУ в 40 крадіжках в різних областях. Дивлячись на карту, я розумів, що вони фізично не змогли б так швидко переміщатися»

 - Сергію Костянтиновичу, як правило, чимало професій вважаються сімейними. У вашій родині не було юристів. Чому вирішили стати першим?

 - Я думаю, що, перш за все, це було романтичним бажанням школяра. Чесно кажучи, в дитинстві я хотів стати військовим за прикладом діда, який служив у прикордонних військах. Думав навіть в Суворовське училище поступати, але не склалося, а в 8-му класі зацікавився правом.

 Сказати, що допомогла конкретно школа, не можу. Як такого предмета у нас не було. Але мені самому стали цікавими робота міліції і прокуратури. Тому і вступив в Чернігівський юридичний технікум. Під час навчання романтика отримала продовження і захотілося стати юристом.

 - Вся Ваша кар'єра пов'язана з судами. Вибір був випадковим?

 - В технікумі я отримав спеціальність «Право і соціальне забезпечення». Мене направили в Томашпільський відділ соціального забезпечення – інспектором. Потім за направленням від управління юстиції у Вінницькій області подав документи в Український юридичний інститут (нині Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого) на факультет юстиції.

 Навчався з 1992 по 1997 роки. Оскільки тоді був обов'язковим розподіл, мене після отримання диплома направили в Ленінський райсуд Вінниці. За сімейними обставинами я попросився на малу батьківщину і мене перевели в Томашпільський районний суд.

 Не буду приховувати, ще студентом мені хотілося працювати в прокуратурі. Такою була програма під час навчання. Більше часу ми проводили в прокуратурі. Мені було цікаво. Здавалося, що робота більш жива. Закінчуючи навчання, я просив направити мене в органи прокуратури, але в деканаті сказали, що якщо до вишу направило управління юстиції, то йому мене і «повертають»...

 У Томашпільському суді я пропрацював більше трьох років, звідти мене перевели в Гайсин. Не шкодую, що так вийшло. Мені сподобалося працювати в суді. Практика відрізняється від навчання. Студентом я багато чого не бачив чи не помічав - роботу з людьми і матеріалами справ. Вже після першого року роботи у мене чітко закріпилося бажання працювати тільки в судових органах.

 - Які справи з судової практики запам'яталися найбільше?

 - У судах першої інстанції мені довелося розглядати багато справ щодо тяжких і особливо тяжких злочинів. Працюючи в райсуді, я вів справу про організоване злочинне угруповання, яке затримали в Гайсинському районі. В ході слідства нібито було встановлено, що ця група причетна до крадіжок у багатьох областях України. Їх звинувачували в крадіжках отрутохімікатів в особливо великих розмірах.

 Під час судових засідань за багатьма епізодами їх провину слідству довести не вдалося. Слідство наполягало на тому, що ці люди в один день крали «хімію» в Дніпропетровській області, потім - у Вінницькій, після - у зовсім іншому регіоні. Я дивився на карту і розумів, що вони фізично не змогли б так швидко переміщатися.

 - Іншими словами, на цю групу слідчі органи списували всі нерозкриті злочини...

 - Аналогічні злочини. У підсумку з більш 40 епізодів вони були визнані винними в трьох або чотирьох, там, де була доказова база.

 У цивільній палаті дещо інша специфіка. Більше запам'ятовуються розгляди справ по трудових спорах. Людину звільняють з роботи, вона хоче відновитися. Був у моїй практиці випадок, коли довелося скасовувати рішення першої інстанції і відновлювати на роботі в комунальному підприємстві вінничанку - дружину одного активіста, яку звільнили за скороченням.

 За кожною такою справою стоїть доля людини. У разі реорганізації працівник стає безробітним. І таких справ пам'ятаю дуже багато. Кожна не схожа на іншу. Кажуть про кредитні справи, що вони мало не ідентичні. Так чи інакше, а в кожній справі потрібно детально розбиратися в нюансах.

 - Кредитних справ як і раніше багато?

 - Зараз менше. «Пік» спостерігався в 2010-16 роках. Тоді основна маса справ була по кредитах. В останні роки звертаються переважно у спорах, пов'язаних з орендою землі. Ні для кого не секрет, що триває «боротьба» за землю. Власник паю хоче отримати більше за оренду, через суд намагається розірвати договір з орендарем, оскільки хтось йому запропонував кращу оплату.

 «Повноцінно у Вінницькій області можуть працювати тільки 8 судів першої інстанції з 29-ти, та й там кадровий дефіцит становить від 25 до 50%»

 - Якщо раніше був Апеляційний суд Вінницької області, то тепер він став Вінницьким апеляційним судом з відповідним судовим округом і штатом, який, напевно, збільшиться. Що передбачає реорганізація?

 - Штат у нас явно не збільшиться. Якщо в Апеляційному суді Вінницької області було 58, то зараз кількість зменшено до 40. У нас в штаті всього 27 суддів, два судді на стадії проходження кваліфікаційної комісії і один чекає рішення Вищої ради правосуддя про переведення. Таким чином, буде 30 суддів, хоча штатом передбачено на третину більше.

 Ви, напевно, знаєте, що три суди у Вінницькій області взагалі не працюють. У Тростянці немає жодного судді, в Оратові та Теплику було по одному судді, і у них обох закінчився термін повноважень. У багатьох районних судах працює по одному судді. У Погребищенському райсуді працює один суддя, який подав заяву про відставку, а повноваження другого завершилися. У Липовецькому райсуді один суддя не зміг успішно скласти іспит комісії з кваліфікаційного оцінювання, а повноваження іншого завершилися.

 Якщо я не помиляюся, то не укомплектованими, коли не можна створити колегію з трьох суддів, в області є ще 13 судів. Вони не можуть колегіально розглядати справи. З цих 13-ти в 8 судах в штаті по одному судді, що виключає можливість розгляду кримінальних справ. Не дозволяється одному і тому ж судді й вести справу, і бути слідчим суддею. Ще в 5 судах області всього по три судді. Колегіально вести справи вони знову ж таки не можуть, оскільки одному з них потрібно бути слідчим суддею. Уточню, для цього в штаті має бути, як мінімум, чотири судді.

 Таким чином, повноцінно можуть працювати тільки 8 судів першої інстанції з 29-ти. Але і там кадровий дефіцит становить від 25 до 50%. Наприклад, Вінницький міськсуд зі штатною чисельністю в 43 судді є найбільшим місцевим судом в Україні, а по завантаженості він входить до трійки лідерів. При цьому кадровий дефіцит там досягає 30% - 6 посад вакантні, а у 7 суддів завершився 5-річний термін повноважень.

 Сказати, що змінилося з новою назвою, поки складно. Працюємо в колишньому режимі. З об'єднанням місцевих судів в округи, укрупненням – подивимося на ситуацію. Тоді будуть зміни.

 - На сьогоднішній день скільки суддів не вистачає Вінницькій області?

 - Біля 30%. Це оптимістично, оскільки є надія, що тим суддям, у яких завершилися повноваження, їх продовжать за результатами проходження кваліфікаційної комісії.

 «Якщо адвоката наймають в якості «рішалова», то, відверто кажучи, не факт, що ці гроші адвокат передасть, як обіцяв. Шахраї є в будь-якій сфері»

 - Як керівник, напевно, маєте в своєму розпорядженні власну програму розвитку ВАС. Що хочете поміняти, вдосконалити, поліпшити?

 - Оскільки я не очікував, що колеги запропонують мою кандидатуру, то на момент обрання не сформував конкретну стратегію. З 1 січня в тестовому режимі впроваджується електронний суд, а з 1 березня - він буде працювати повноцінно. З 2018 року діє програма обміну документами кримінального провадження з органами прокуратури, службою виконання покарань і Держприкордонслужбою. Ці новації ще належить налагодити. Це перше.

 А друге - потрібно думати про розширення площ. На жаль, судді сидять по двоє-троє в одному кабінеті. Це не нормально…

 - Яким Ви бачите вирішення «житлового» питання?

 - Моніторинг приміщень у Вінниці не дозволяє говорити про те, що можна в іншому місці розмістити суд. Я вважаю, що до нашого нинішнього приміщення можна добудувати крило. З одного боку, будівля, в якій ми знаходимося, у власності Державної судової адміністрації, а з іншого - за нею є двір. Якщо добудова буде відповідати Будівельним нормами і правилами, а також вписуватися в історичну частину міста і архітектурний план Вінниці, то оптимальним бачу її спорудження.

 - Судова адміністрація хоче реконструювати недобудову на вул. 600-річчя, 17. Проведено тендер, переможець не оголошений. Це досить великий корпус. Питання про переїзд туди не порушувалося?

 - Це приміщення було на балансі апеляційного суду. Потім його передали Державній судовій адміністрації. Наскільки мені відомо, то оголошений тендер з подальшим розміщенням там Вінницького міського суду. Зараз він знаходиться в будівлі комунальної власності і орендна плата досить велика. Наскільки я знаю, тому його хочуть туди перевести.

 - Це вірно, що судді отримують зарплату з надбавками в розмірі близько 100 тисяч?

 - Немає в нас таких зарплат. З урахуванням вирахуваних податків при досить великій вислузі суддя може отримувати близько 70 тисяч.

 - Існує чітке переконання, що для позитивного рішення потрібно платити, а адвокати часто виконують роль кур'єра, який домовляється про це рішення. Що потрібно, щоб змінити як подібну практику, так і думка суспільства?

 - Перш за все, учасники процесу повинні самі розуміти, до кого і для чого вони звертаються. Я чув про адвокатів-«кур'єрів»... Ви знаєте, це проблема не суддів і не адвокатів, а учасників процесу, які дають привід.

 Якщо адвоката наймають в якості «рішалова», то, відверто кажучи, не факт, що ці гроші адвокат передасть, як обіцяв. Шахраї є в будь-якій сфері. Але знову ж таки ризик - це вибір клієнта, і саме він провокує незаконний спосіб вирішення своєї проблеми. Що стосується суспільства, то люди, напевно, самі повинні поміняти свою свідомість, за власним бажанням.

 - Практично кожен суд за останні роки зазнав на собі «тиск» активістів і нардепів. В апеляційну інстанцію приходили депутат Надія Савченко, якісь радикальні групи і так звані спортсмени. Наскільки вони можуть вплинути на кінцеве рішення, адже судді теж люди, а поруч парковка з їх авто?

 - Наскільки я знаю ситуацію в суді, то наші судді виносять законні рішення. Не думаю, що активісти можуть якось вплинути. Важелів впливу немає. Всі мої колеги виносять рішення згідно з чинним законодавством.

 До мене на засідання теж приходили, як ви говорите, активісти. Так, можливо, некомфортно себе почуваєш. Але давайте дивитися по-іншому: вони виконують свою роботу, ми - свою. І у нас не було випадків псування майна суддів.

 - Розкажіть про свої захоплення у позаробочий час. Що цікавить крім юриспруденції?

 - Риболовля, але не зимова... Спортом завжди захоплювався. У футбол граю. Але тільки в сезон. На снігу не граю. Двічі на тиждень відвідую спортзал. Люблю ходити в кіно, читати. Віддаю перевагу історичній літературі і детективам. Правда, зараз частенько обмежуюся лише новинами. Але коли буваю в санаторії, надолужую.

 Багато гуляю. Як правило, на роботу ходжу пішки. Живу в мікрорайоні «Поділля», тому йду через медучилище, «Пироговку», «Книжку» і Центральний парк, а звідти по центру. Це приблизно 5 кілометрів.

 Піші прогулянки вранці прекрасно налаштовують на робочу атмосферу. Ідеш, відпочиваєш, слухаєш спів птахів у парку. До речі, я не один такий. Деякі мої колеги теж воліють вранці на роботу йти пішки.

За матеріалами, "Реал", Ігор ЗАІКОВАТИЙ